Зображення російського національного характеру у творчості Н. С. Лєскова Чи не головним у творчості Н. С. Лєскова було створення їм яскравих національних характерів, чудових своєю моральною чистотою й вселюдською чарівністю. Письменник умів знаходити яскраві російські характери, притаившиеся в різних куточках рідної країни, людей із загостреним почуттям честі, свідомістю свого боргу, непримиренних до несправедливості й одухотворених людинолюбством. Він малював тих, хто завзято, самовіддано несе «тягар життя», завжди прагне допомогти людям і готовий постояти за правду-істину Його герої перебувають далеко від бурхливих зіткнень століття. Вони живуть і діють у рідній глухомані, у російської провінції, найчастіше на периферії громадського життя. Але це зовсім не означало, що Лєсков ішов від сучасності. Як гостро переживав письменник насущні моральні проблеми! І разом з тим він був переконаний, що людина, що вміє дивитися вперед без остраху й не танути в обуреннях ні на минуле, ні на сьогодення, гідний називатися творцем життя. «Ці люди, — писав він, — коштуючи осторонь від головного історичного руху…
сильніше інших роблять історію». Таких людей зображував Лєсков в «Овцебике» і «Соборянах», в «Відбитому ангелі» і «Зубожілому роді», в «Лівші» і багатьох інших оповіданнях і повістях. Дивно несхожі один на одного, вони об’єднані однієї, до пори схованої, але незмінною думою про долі батьківщини Думка про Росію, про народ у переломні мінути духовних шукань із щемливою силою пробуджується в їхній свідомості, піднімаючи до епічної величі їх скромні життєві діяння. Всі вони «своїй Батьківщині вірно віддані», «до своєї батьківщини прихильні». У глибині Росії, на краю світла живе в серцях непомітних героїв любов до рідної землі. До неї звернені думи непокірливого протопопа Туберозова («Соборяне»), жагуче осудних обивателів у великій втраті турботи про благо батьківщини. У мовленнях героя, вилученого від столичних бур, звучать слова, що йдуть від безмірної любові: «Про м’якосерда Русь, як ти прекрасна!
«. И не смиренна, раболіпна лагідність захоплює непокірливого протопопа, немає: він весь під чарівністю скромної, але великої сили доброї самовідданості, готовий на подвиг і опір злу І марить протопоп про якийсь новий чудесний храм на Русі, де буде вільно й солодко дихати онукам. Про щастя народу по-своєму думає й «чорноземний філософ» Червев; цього щастя співвітчизникам своїм бажає й » Дон-Кихот» Рогожин («Зубожілий рід»): у гарячковому маренні мріє він звільнити сотні тисяч людей у Росії… «Дуже мені за народ умерти хочеться», — говорить зачарований мандрівник Іван Север’янович Флягин. І глибоко переживає цей «чорноземний Телемак» свою причетність до рідної землі.
Яке велике почуття укладене в його невигадливому оповіданні про самітність у татарському полоні: «… отут глибині туги дна немає… Зриш, сам не знаєш куди, і раптом перед тобою отколь не візьмися позначається монастир або храм, і згадаєш хрещену землю й заплачеш». Напевно, в «Зачарованому мандрівнику», як ні в якому іншому творі Лєскова, висвітлене те вигадливе світорозуміння, що властиво російській людині.
Чудовий весь вигляд щиросердого героя: невгамовна сила духу, богатирське бешкетництво, невигубна життєвість і надмірність у захопленнях, далека помірності доброде-тельного міщанина й покірної благосмиренности, і широта його душі, чуйність до чужого горя Глибоке відчуття моральної краси «долає дух» лесковских праведників. «У нас не переводилися, та й не переведуться праведники» — так починається оповідання «Кадетський монастир», у якому «люди високі, люди такого розуму, серця й чесності, що кращих, здається, і шукати нема чого» з’являються у своєму великотрудному повсякденному житті — вихователів і наставників юних кадетів. Їх нетрафаретне, глибоко мудре відношення до виховання сприяло становленню у вихованцях того духу товариства, духу взаємодопомоги й жалю, що надає всякому середовищу теплоту й життєвість, із втратою яких люди перестають бути людьми Серед героїв Лєскова й знаменитий Лівша — втілення природної російської талановитості, працьовитості, терпіння й веселої добродушності. «Де коштує «Лівша» — зауважує Лєсков, підкреслюючи узагальнюючу думку свого добутку, — треба читати «російський народ».