Звідки беруться «цахеси» (По казці Гофмана «Крихта Цахес») Самим яскравим представником німецького романтизму є ернст Теодор Амадей Гофман. Перу цього письменника належить багато добутків, які ввійшли в золотий фонд світової літератури. Одним з найцікавіших сатиричних творів Гофмана є «Крихта Цахес». У цій казці Гофман розвиває популярний фольклорний мотив про чудодійні волосся. Добра фея з жалості дарує маленькому виродкові три чарівних волоски. Завдяки їм все значне й талановите, що відбулося або вимовлене в присутності Цахеса, приписується йому. А от бридкі вчинки самого маляти приписуються навколишнім його людям.
Цахес робить приголомшливу кар’єру. Маляти вважають гениальнейшим поетом. Згодом він стає таємним радником, а потім і міністром. Страшно подумати яких би висот міг досягти крихта Цахес, але своєчасне втручання доброго чарівника кладе кінець його химерной кар’єрі. Втративши три чарівних волоски, Цахес став тим, ким був на самому де ле — жалюгідною подобою людини. Тепер ті, хто з насолодою підкорявся маляті, потішаються над ним. Рятуючись від колишніх шанувальників, Цахес падає в нічний горщик і трагічно гине З великою сатиричною силою Гофман створює образ Цахеса. Маля є тим людиною, що привласнює собі результати чужої роботи, чужі заслуги й почесті.
По Гофману, трьох червоних волоска, подарованих феєю, є символичним образом золота (грошей), їхньої безмежної влади над суспільством. Звідки ж беруться люди такого сорту, яких можна назвати цахесами? Гофман дає кілька своїх версій їхнього походження: сліпе суспільство, що у повнім самозабутті творить собі кумир; влада гаманця; втручання потойбічних сил і просто людське божевілля. Гофман до того ж простежує весь шлях поклоніння фальшивому кумиру. Від замилування й фанатизму до смертельного жаху перед черговим тираном. Не слід думати, що автор висміює тільки нікчемну й брехливу натуру Цахеса. Насамперед мішенню для сатиричних стріл є суспільство, уражене мнимою величчю. Своїм твором Гофман блискуче показує, що цахеси живуть і процвітають лише завдяки нікчемності суспільства, що вивело їх на вершину життя.
Тому не дивно, що в країні, де править маленький Цахес, відсутні любов, щедрість, бракує моралі. Звичайно, жаль, що автор, зумівши поставити точний діагноз хворому суспільству, не дає рецептів, як його вилікувати. Однак і читачеві здається, що поверхневим лікуванням справа не поправити — потрібно серйозне хірургічне втручання Гофман виводить також на суспільну арену антипода крихти Цахеса — студента Бальтазара. Це типовий романтичний герой. Він насамперед є натурою творчої, котра протистоїть прогнилому суспільству.
Але автор іронізує й над цим персонажем: Бальтазар швидко перестає цікавитися суспільними проблемами, задовольняючись легенею щастям обивателя. Він жениться на своєї улюбленої, молода сім’я поселяється в тихому сільському будиночку, і душі Бальтазара й красуні Кандиди засипають навіки. У наш час казка «Крихта Цахес» звучить дуже різко й гостро. У реальному житті не існує чаклунів і чарівників, але цахеси займають високі пости, і пора їх звідти викурювати. Саме цахеси женяться на прекрасних кандидах, саме вони купують собі «маленькі» тихі будиночки на інших континентах за народні гроші.
А от Бальтазаров очікує зовсім інше — презирство, ганьба, висновок, смерть Сьогодні молодь повинна задуматися над «Крихтою Цахесом», тому що саме їй має бути жити далі в нашій країні й керувати нею. Абсолютно точно відомо одне — краще висміювати жебраків духом цахесов, чим плазувати перед ними, краще знищувати цахесов, чим підкорятися їхньої знехтуваної влади.