Твір по літературі: Аналіз 2 глави поеми В. В. Маяковського «Хмара в штанях» Задум поеми «Хмара в штанях» (первісна назва «Тринадцятий апостол») виник у Маяковського в 1914 році. Поет закохався в якусь Марію Олександрівну, сімнадцятилітню красуню, що зачарувала його не тільки зовнішністю, але й своєю інтелектуальною спрямованістю до всього нового, революційному. Але любов виявилася нещасною. Маяковський втілив гіркоту своїх переживань у віршах. Повністю поема була закінчена влітку 1915 року.
Поет був не тільки автором, але і її ліричним героєм. Добуток складався із вступу й чотирьох частин. Кожна з них мала певну, так сказати, приватну ідею «Геть вашу любов», «геть ваше мистецтво», «геть ваш лад», «геть вашу релігію» — «чотири лементи чотирьох частин», — так дуже вірно й точно визначена сутність цих ідей самим автором у передмові до другого видання поеми На початку другого розділу автор визначає свої позиції: Славте мене! У наступних рядках ми вловлюємо певний «нігілізм»: Я над усім, що зроблено, Ставлю: «nihil» (ніщо). Усе заперечується й руйнується, усе перебудовується й переробляється на новий лад. Заперечення триває: Ніколи нічого не хочу читатися И відразу — пізнання життя: А виявляється — Перш ніж почне співатися, Довго ходять, размозолев від шумування…
Далі автор у гущавині юрби: Вулиця борошно мовчачи перла… И знову — повернення до особистої теми, поет ставить свої життєві принципи У другому розділі протест Маяковський виражає відкрито, голосно й сміло. З винятковою ясністю й натхненням виражена в ній цілеспрямованість героя, коли він, звертаючись до «вуличних тещ», що йдуть за поетами «розмоклими в плачі й схлипі», говорить: Добродії! Зупинитеся! Ви не злиденні, Ви не смієте просити подачки!
… Нам, здоровенним, Із кроком садженим, Треба не слухати, а рвати їх — Їх, Присосавшимся безкоштовним приложеньем До кожного двоспального ліжка! З урочистою проповіддю звертався поет до людей праці, говорив про їхню велич і могутність: Ми З особою, як заспана простирадло, З губами, що обвисли, як люстра, Ми, Каторжани міста-лепрозорію, Де золото й бруд виявили витівку, — Ми чистіше венеціанського лазорья, Морями й сонцями обмитого відразу. … Я знаю, Сонце померкло б, побачивши Наших душ золотаві розсипи! Уважно прислухаючись до биття пульсу життя, знаючи, що виражені їм почуття не сьогодні-завтра стануть самосвідомістю мільйонів, поет вустами свого ліричного героя проголосив: Я, Осміяний у сьогоднішнього плем’я, Як довгий Непристойний анекдот, Бачу часу, що йде через гори, Якого не бачить ніхто … У терновому вінці революцій Грядет шістнадцятий рік А я в вас — його предтеча… Маяковський усвідомлює себе співаком людства, пригнобленого існуючим ладом, що піднімається на боротьбу. Він називає себе «крикогубим Заратустрой». Поет говорить, як пророк, від імені людей, задавлених містом, каторгою тупої, безглуздого праці.
Він висміює солоденьких, що цвірінчать поетів, які «википячивают», «пілікаючи», рими, у той час як, що корчиться вулиці, «нема чим кричати й розмовляти». Вістрями розпечених рядків, як багнетами, штурмує він весь старий лад життя Голосно й проникливо говорить Маяковський від імені тих, хто тримає у своїй п’ятірні «мирів природні ремені». Величезна любов до людини — у кожному рядку другого розділу. Жодного спокійно вимовленого, ні однієї дорівнює-задушливої фрази. Стих Маяковського виявився досить могутнім, щоб передати переміщення мирів, уловити найтонші рухи серця й глуху тишу Всесвіту Другий розділ повна думки, вогню, презирства, болі й передбачення майбутнього Це передбачення поета на рік укорочує строк очікування. Йому здається, що вже в 1916 році гримне революція Що стосується художніх особливостей другого розділу поеми «Хмара в штанях», те вони представлені тут дуже широко.
Незвичайністю поезії Маяковського є те, що вона дуже активна, не сприймати її ніяк просто можливо. Можна сказати, що його вірші — вірші мітингів, гасел. І в другому розділі ми знаходимо тому приклади: «Славте мене!», «Добродії!
Зупинитеся! Ви ж не злиденні, ви не смієте просити подачки!». Новаторство Маяковського разнопланово. Він зовсім міняє устояні стереотипи в роботі над словом, мовними зворотами. Наприклад, автор бере яке-небудь слово й «освіжає» його первинне значення, створюючи на його основі яскраву, розгорнуту метафору. Результатом цього стали такі образи, як «кощаві пролетки», «пухкі таксі».
Мир метафор просто вражає своєю фантазією й різноманіттям: «душ розсипу», «очей обривається», «душу витягнуся, розтопчу», «випалив душі…». Порівняння вражають своєю образністю: «особа, як запрана простирадло», «з губа-мі, що обвисли, як люстра», а себе поет порівнює з «непристойним анекдотом». Уводячи неологізми, Маяковський домагається образної характеристики, що запам’ятовується, явищ і подій: «разморозлив», «википячивают», «пешеходист». З лексикою поет звертається незвичайно творчо: він «просіває», «перемішує» слова, сполучаючи їх у самих контрастних сполученнях. У поемі ми знайдемо сполучення «високого» і «низького» стилів.
«у хорах архангелова хоралу», «идемте жерти», «Фауст», «цвях», «венеціанське лазорье», «голодні орди». А часом зустрічаються й нарочито грубі, «знижені» образи: «вихаркнула», «сволота»… У другому розділі поеми ми знайдемо фрази-образи, коли буквально за одним рядком — цілий мир, відтворений з дивною точністю й багатоплановістю. Приміром, це образ міста: Стовбурчачись, що застрягли поперек горла, Пухкі taxi і кощаві пролетки.. Ритмічний малюнок другого розділу своєрідний, дуже динамічний. Маяковський перетворить і вільно сполучить традиційні віршовані розміри (ямб, хорей, анапест і т.
д.) з характерним для народно-поетичної творчості тонічним віршем, створюючи гнучку рухливу структуру вірша И коли — Все-таки! Вихаркнула тисняву на площу, Зіпхнувши паперть, що наступила на горло… Ритмічна розмаїтість і варіантність вірша не самоціль, а засіб вираження багатогранного змісту поеми До особливостей ритмічної структури вірша Маяковського варто віднести складний рух ритму, розбивку віршованого рядка, його знамениту «драбинку»: Слухайте! Проповідує, Мечась і стеня, Сьогоднішнього дня крикогубий Зарастустра. Відомо один спогад товариша Маяковського В. Каменського. Він пи-сал: «Успіх поеми «Хмара в штанях» був настільки величезний, що із цієї мінути він відразу піднявся на висоту геніальної майстерності. Навіть вороги дивилися на цю висоту із трепетом і здивуванням».
Я вважаю, що дане висловлення повністю відбиває суть цього добутку, адже Маяковський, перейнятий передчуттям прийдешньої революції, говорив від імені поневоленого людства