Твір по літературі: Аналіз оповідання М. Горького «Макар чудра». «Макар Чудра» — перший друкований добуток А. М. Пєшкова. Воно з’явилося в тифлисской газеті «Кавказ» в 1892 році й було підписано псевдонімом, якому призначено було незабаром стати відомим усьому світу, — Максим Горький. Виданню першого оповідання передували рік скитаний автора по Русі, на які його штовхало невгамовне прагнення довідатися Росію, розгадати таємницю величезної знедоленої країни, зрозуміти причину страждань її народу. У торбинці майбутнього письменника не завжди була скиба хліба, але завжди лежав товстий зошит із записами про цікаві події й людей, що зустрілися йому на шляху. Пізніше ці записки вилилися у вірші й оповідання, багато хто з яких не дійшли до нас У своїх ранніх добутках, у тому числі й в «Макарі Чудре», Горький з’являється перед нами як письменник-романтик. Головний герой — старий циган Макар Чудра. Для нього саме головне в житті — особиста воля, що він ніколи ні на що не проміняв би. Він уважає, що селянин — раб, що народився лише потім, щоб колупати землю й умерти, не встигши навіть могили самому собі вирити.
Його максималістське прагнення до волі втілюють і герої легенди, що він розповідає. Молода, гарна циганська пара — Лойко Зобар і Радий-Так — люблять один одного. Але в обох прагнення до особистої волі так сильно, що навіть на свою любов вони дивляться як на ланцюг, що сковує їхню незалежність. Кожний з них, визнаючись у любові, ставить свої умови, намагаючись очолювати. Це приводить до напруженого конфлікту, що закінчується смертю героїв. Лойко уступає Радде, при всіх встає перед нею на коліна, що в циганів уважається страшним приниженням, і в ту ж мить убиває її. І сам гине від рук її батька Особливістю композиції цього оповідання, як уже було згадано, є те, що автор вкладає у вуста головного героя романтичну легенду.
Вона допомагає нам глибше зрозуміти його внутрішній мир і систему цінностей. Для Макара Чудри Лойко й Радда — ідеали волелюбності. Він упевнений, що два прекрасних почуття, гордість і любов, доведені до свого вищого вираження, не можуть примиритися. Людина, гідна наслідування, у його розумінні, повинен зберігати свою особисту волю ціною власного життя. Іншою особливістю композиції цього добутку є наявність образа оповідача. Він майже непомітний, але ми легко вгадуємо в ньому самого автора. Він не зовсім згодний зі своїм героєм. Прямих заперечень Макарові Чудре ми не чуємо. Але наприкінці оповідання, де оповідач, дивлячись у тьму степу, бачить, як Лойко Зобар і Радда «кружлялися в тьмі ночі плавно й безмовно, і ніяк не міг красень Лойко порівняти з гордої Раддой», проявляється його позиція.
Незалежність і гордість цих людей, звичайно, захоплюють і залучають, але цієї ж риси й прирікають їх на самітність і неможливість щастя. Вони раби своєї волі, вони не здатні жертвувати навіть заради людей, улюблених ними Щоб виразити почуття героїв і свій власні, автор широко користується прийомом пейзажних замальовок. Морський пейзаж є своєрідним обрамленням всієї сюжетної лінії оповідання. Море тісно пов’язане із щиросердечним станом героїв: спочатку воно спокійно, тільки «вологий, холодний вітер» розносить «по степу замислену мелодію плескоту хвилі, що набігала на берег, і шелесту прибережних кущів». Але от почав накрапати дощ, вітер сильнішав, а море рокоче глухо й сердито й розспівує похмурий і врочистий гімн гордій парі красенів циган. Взагалі характерною рисою цього оповідання є його музикальність. Музика супроводжує все оповідання про долю закоханих.
«Про неї, цієї Радде, словами й не скажеш нічого. Може бути, її красу можна б на скрипці зіграти, та й то тому, хто цю скрипку, як свою душу, знає». Цей перший добуток молодого Горького актуальною проблематикою, яскравістю образів і мови відразу звернуло на себе увага й возвестило про народження нового, неабиякого письменника