Твір по літературі: Аналіз першого розділу поеми В. В. Маяковського Хмара вштанах. «Ви думаєте, це марить малярія?» В. Маяковський — один із кращих поетів початку ХХ століття, століття глибоких соціальних змін. Поема «Хмара в штанях» була закінчена до липня 1915 року. У ній поет виступає як «тринадцятий апостол» (перша назва поеми, заборонена цензурою) олицетворяющий прийдешню революцію.
Революція для Володимира Маяковського — це руйнування старого миру в ім’я створення нового, загибель в ім’я народження. Поема відбивала розпущену силу мільйонів, що стихійно піднімаються проти капіталізму й уже усвідомлюють свій шлях кборьбе. Поема була прямим відгуком на імперіалістичну війну, хоча окремі метафори й порівняння були навіяні злободенністю, наприклад: «Тіло твоє я буду берегти й любити, як солдат, підрублений війною, непотрібний, нічий, береже свою єдину ногу». В. Маяковський у поемі «Хмара в штанях» прагнув всім змістом дійти до самого кореня людських страждань у тім пристрої суспільства, що робить війну неминучої. У поемі виражене співчуття страждаючій людині, а також показане прославляння активності самих пригноблених і знедолених.
Похід проти слабостей людей, покалічених і обдурених капіталізмом, викриття ілюзій і оман страждаючої людини минулого органічною частиною заколотного пафосу «Хмари». У поемі В. Маяковського відбилися настрої мас, які ще далеко не позбулися від непевності у своїх силах, від перебільшення сил ворога: «Чую: тихо, як хворий з ліжка, зстрибнув нерв. І от, — спочатку пройшовся ледь — ледь, потім забігав, схвильований, чіткий».
Відвернене протиставлення страждання щастю, несамовите оспівування страждання й жертви уривалися дисонансом в активну, бунтарську проповідь «Хмари». І для цього минулого свої причини. Борошна праці й рабства, неуцтва й здичавіння, убогості й моральної деградації, у які капіталізм увергнув широкі працюючі маси, не могли пройти для них безвісти. В. Маяковський з надзвичайною силою затверджує — молодість нового миру, нового шляху: «У мене в душі жодного сивого волосся, і старечої ніжності немає в ній! Мир проти міццю голосу, іду — гарний, двадцатидвухлетний».
Маяковський відкидає «старе життя»: «Геть вашу любов!», «Геть ваше мистецтво!», «Геть ваш лад!», «Геть вашу релігію». Ці чотири лементи «Геть!
» допомагають осмислити ідейне значення поеми. Але в реальному русі образів всі чотири лементи «Геть!» кричать про одному: всією своєю поемою Маяковський добирався до головного, істотного зла, дратуючись загальними нещастями й всіма несчастиями героя поеми Поет з’єднує особисті переживання ліричного героя з переживаннями всієї країни. Могутній голос поета, що виступає від імені багатьох, масштаб узагальнень, істинність і сила почуття народжують у Маяковського високий стиль, урочисту інтонацію. Поема з її прямим звертанням до пригнобленим і знедоленим, з її утвержлениями великої місії поета — апостола, з її принциповим протиставленням живого розмовного мовлення «красивості» і вихолощенности мови декадентської літератури об’єктивно успадковувала й по-своєму розвивала революційно — демократичні традиції, відкинуті поетами декадансу.
Поема «Хмара в штанях» — це чудова поема, написана людиною, що щиро вірить в ідею революції, у прекрасне світле майбутнє, у неминучість щастя. Саме ця щирість і є, на погляд літературознавців, причиною того, що навіть зараз, коли суспільство перебудовується, життя міняється, поета В. Маяковського залишається прекрасним зразком художнього слова, відбиваючи осмислення старого життя й перехід кновой.