Аналіз вірша А. А. Блоку «Незнайомка» У першій книзі Блоку «Вірші про Прекрасну Даму», виданої в 1904 році, дається романтичне трактування любові, як почуття, незбагненним чином що допомагає з’єднати мир реальний і мир ідеальний. Починається вірш, природно, з опису вульгарної, нудної й одноманітної реальності: «Удалині, над пилом провулкової, Над нудьгою заміських дач, Ледве золотиться крендель булочній, І лунає дитячий плач І щовечора, за шлагбаумами, Заламуючи казанки, Серед канав гуляють із дамами Випробувані гостряки». Блок не приймає таке життя, воно нехтує неї, отчого сильно мучається. І лише мрії про чисту, незіпсовану душу, мрії про прекрасну незнайомку дають йому сили: «Дівочий стан шовками схоплений»; «Дихаючи парфумами й туманами»; «І віють древніми повір’ями її пружні шовки, І капелюх з жалобним пір’ям і в кільцях вузька рука». Таким чином, у вірші нам показані два протиставлення між страшною реальністю й образом мрії.
Але що ж з’єднує ці два «табори»? Звичайно ж, самітність. На світі немає почуття болісніше, і Блок майстерно описує це: «І щовечора друг єдиний У моїй склянці відбитий І вологою терпкої й таємничої, Як я, смирний і приголомшений». Саме самітність змушує ліричного героя йти в мир мрії. Там він хоче знайти своє спасенье в особі загадкової незнайомки Особливістю інтонації вірша, його ритміки й звучання, є плавний перехід від важкої, нудної реальності до прекрасної й піднесеної мрії…можливо, навіть любові! Але почуття реальності завжди сильніше, і для того щоб підсилити це враження, у першій частині вірша Блок використовує антитезу: «Весняний і тлетворний дух». Весняний дух асоціюється із чимсь прекрасним, світлим, з початком нового життя.
Тлетворний же асоціюється зі смертю й розкладанням. Таким чином, автор хотів показати протиставлення: не встигло народитися, як уже гине. Роль антитези в цьому вірші дуже важлива. Цей художній прийом допомагає оцінити дійсність, що оточує поета й у той же час допомагає зрозуміти свою мрію.