Твір по літературі: Аналіз вірша Н. А. Некрасова Слухаючи жахи війни Тема жалю народу проходить через всю творчість Некрасова. Особливо важка частка російської жінки. У поезії Некрасова жінка приречена на несправедливість, на нещасну долю. Крім інших нещасть на її частку випадає горі від втрати дітей. У вірші «Слухаючи жахи війни», написаному ямбом, Некрасов найбільше жалує матерів, що втратили своїх синів: «Один я у світі підглянув святі, щирі сльози — те сльози бідних матерів». Головним достоїнством російської жінки Некрасов уважає її здатність бути теперішньою, чуйною матір’ю: «Їм не забути своїх дітей, що загинули на кривавій ниві, як не підняти плакучій вербі своїх галузей, що поникнули,».
У вірші для більшої зображальності й посилення сприйняття Некрасов прибігає до епітетів «плакучій вербі» і галузей, що поникнули,». Мати, як плакуча верба, оплакує сина, поникши головою, що як поникнули галузі. Некрасов так образно написав цей вірш, що читаючи його, всією душею переймаєшся жалістю до матерів, що втратили дітей