Твір по літературі: Аналіз вірша Н. А. Некрасова «Трійка» Одну тільки Бог змінити забивав Сувору частку селянки Н. А. Некрасов Микола Олексійович Некрасов — співак жіночої частки. Пронизливим болем віддаються в серце його вірші про жіночу долю взагалі й селянки зокрема. Щиросердністю віє від його ліричних віршів, присвячених російській жінці, сестрі, матері. На все життя поет зберегло це трепетне й тепле почуття до нещасного, мовчачи страждаючої, що приховує свої сльози жінці. Він і Музу свою наділив рисами страждальниці — побитої батогом селянки Вірш 1846 року «Трійка» — це пророцтво й застереження кріпосній дівчині, по молодості ще мріє про щастя, на мінуту заколишньої, що вона «хрещена власність» і щастя їй «не покладене». Вірш відкривається риторичними питаннями, зверненими до сільської красуні Що ти жадібно дивишся на дорогу Осторонь від веселих подруг?.. И навіщо ти біжиш квапливо За трійкою, що промчалася, слідом?..
Любуючись красою дівчини, поет з гірким сарказмом зауважує: Поживеш і попразднуешь досхочу, Буде життя й повне, і легка… Так не те тобі впало на частку: За нечупару підеш мужика У будь-якої російської селянки доля давно вирішена понад, і ніяка краса не має сил неї змінити Поет малює типову картину її майбутнього життя, до болю знайомій і незмінної. Авторові важко усвідомлювати, що час проходить, але не змінюється цей дивний порядок речей, настільки звичний, що не обертають на нього уваги не тільки сторонні, але й самі учасники подій. Кріпосна жінка навчилася терпляче переносити життя як небесну кару И в особі твоєму, повному движенья, Повному життя, — з’явиться раптом Вираженье тупого терпенья И безглуздий, вічний переляк Зненацька ловиш себе на думці, що зовсім конкретна трійка сприймається як гарна авторська метафора, що символізує швидкоплинність земного життя. Вона проноситься так блискавично, що людина не встигає усвідомити зміст свого існування, а тим більше що-небудь змінити в ньому. А тому поет повертає нас до конкретної дійсності з її суворими реаліями: Не нагнати тобі скаженої трійки: Коні міцні, і ситі, і бойки, — И ямщик напідпитку, і до інший Мчиться вихром корнет молодий…
Остання строфа різко контрастує з іншим віршем, тому що Некрасов перемінив перехресну риму на парну. Так поет підбиває безжалісний підсумок, виносить вирок ще майже й не молодої, що жила селянці Звичайно, вірш не так просто, як може здатися на перший погляд. Ми відкрили лише частина таємниці — велика майстерність Некрасова,- імовірно, більше уважному читачеві відкриються й інші сторони цього вірша