Аналізу балади «Світлана» Світлана Жуковський В. А

Аналізу балади «Світлана» В. А. Жуковський познайомив Росію з європейськими народними переказами (у баладах), увів у загальнонаціональну художню свідомість безліч невідомих російським читачам добутків. Вся ця більша культурна робота була життєво необхідна для розширення кругозору російського суспільства. Всіх героїв і подій зв’язує віра в передбачення, розбіжність між розумом і дійсністю, боротьба між добром і злом.

Сюжет добутку — це один епізод з життя Світлани — гадання у водохресну ніч і страшний сон, у якому вона бачить мертвого нареченого. Але сон кінчається благополучно — білий «голубочек» рятує героїню від мерця, а ранком до неї приїжджає її живий і здоровий наречений і розсіює її страхи про жахливий сон. Жуковський докладно описує час, у якому живе Світлана (гадання, зустріч із подругами, дівоча суєта), він точно описує внутрішній мир героїні (мрії, надії, страхи, хвилювання перед зустріччю з нареченим). За словами: «моя врода», «радість», «світло моїх очей» ми бачимо, що автор симпатизує цій гарній, милій, простодушній росіянці дівчині Автор як художні засоби виразності використовує епітети — затятий, чистою, золотий, білий, круговий, святий; асонанси й алітерації — образ моря: повторення голосних «про» і «е» і сонорн приголосних «м» і «л» створює враження розміряного руху; метафори. Балада написана загальновживаними словами, тому що він займався перекладом віршів і намагався, щоб його вірші були зрозумілі всі, навіть через багато років. Віршований розмір — хорей. Весь добуток наповнений загадкою, автор тримає читача в постійному хвилюванні й напрузі, але наприкінці його очікує оптимістичний фінал.

У баладі дію відбуваються вночі, а це значить усе обкутано чимсь містичним. Цей добуток викликає в читача інтерес, адже сюжет розвивається бурхливо й непередбачене Велике значення для розвитку російського романтизму мали баладні досвіди Жуковського, якому належить заслуга твердження цього жанру в російської поезії. Поет прагнув створити баладу властиво російську й навіть простонародну, який і стала «Світлана».