Твір по літературі: Антисталінська спрямованість поем А. Т. Твардовского Він і жив-те єдиним джерелом: росіянці літературою… Але не той був століття, і всіма й усюди була визнана… більше важлива істина — партійна… партійний квиток він не міг носити не щиро. І як повітря потрібно було йому, щоб ці дві правди не роздвоювалися, а зливалися Солженицин про Твардовском чиБув Олександр Трифонович підданий тому страшному вмінню по-різному, коли треба, бачити те саме? Тому, про що О. Бальзак говорила: «Коли людина досягає вершин влади, йому приписуються всі чесноти, які тільки можна перелічити в епітафіях, коли ж попадає в лихо, у нього виявляється більше пороків, чим у блудного сина». Так, він не уник, звичайно, загальної сумної долі — необхідності вихваляти батька народів, великі й страшні переломи.
Так, ми знаємо тепер, після вос — поминань його брата, що він приховував факти про своїх рідні. Але згадаємо той час, зрівняємо Твардовского з іншими й зрозуміємо, що тільки тяжка необхідність і віра, що все зміниться, змушували його кривити душею. І, може бути, саме тому, що так важко часом йому бувало, він одним з перших у радянській літературі почав боротьбу проти сталинизма. Так, совість його була чиста, інакше б він надійшов як Фадєєв. Але мучило те, що своєю творчістю служив тиранові. І останній період його життя можна без перебільшення назвати спокутою мимовільної провини. І навіть більше.
Будучи редактором журналу «Новий мир», Твардовский зробив, всупереч небажанню багатьох, інше дуже важлива справа. Він опублікував повість тоді невідомого письменника, що був політв’язня Олександра Ісайовича Солженицина «Один день Івана Денисовича». Повість ця про страшні сталінські табори потрясла країну. Тим самим Олександр Трифонович виявився хресним батьком великого російського письменника. Більше Солженицина, мабуть, ніхто не зробив для викриття Сталіна й сталинизма. Недарма його так люто переслідували в 60- 70-е роки Тому «За далечінню — далечінь» Твардовский почав писати наприкінці сорокових років. Але, видимо, уже тільки в середині 50-х там з’явилися антисталінські нотки, тому й відчувається деяка чужеродность епізодів, присвячених сталінського часу.
У той же час самі ці шматки чудові. Видимо, тут виявилася та трагічна роздвоєність чесних людей цього періоду: неприйняття сталінських злочинів і спроба відокремити його від ладу. І все-таки видно й інше. Поет сам не відчуває цієї роздвоєності Що потрібно, щоб жити з розумом? Зрозуміти свою планиду: Знайти себе в собі самому И не випускати з очей, — писав він незадовго до смерті. Твардовский не втратив сам себе Сталіну і його справам у поемі присвячена в основному одна, передостання (по суті, остання) глава «Так це було». …Коли кремлівськими стінами Живий від життя обгороджений, Як грізний дух він був над нами — Інших не знали ми імен Так починається ця глава. І далі автор розповідає, як нестримно прославлявся вождь, що «він міг на цілі народи обрушити свій верховний гнів…», так, щоб возвеличити себе, він наказував відкривати всі нові й нові будівництва, які розоряли народ.
У результаті всюди тітка Дар’я «і із трудоден пустопорожнім, і трудоночью — не повній». І багато про що іншому, сумному говорить поет. Він чесно зізнається: И хто при ньому його не славив, Не підносив — Найдися такий! И все-таки ця глава написана якимось урочистим складом. Поет ще не усвідомив повністю всю трагедію, непоправність доконаного Сталіним. Йому ще здається, що …і в нашій книзі золотий Немає ні однієї такої сторінки, Ні рядка, навіть коми, Щоб нашу славу притемнила, Щоб заслонила наша честь Поета «Теркин на тім світлі» теж замислювалася автором після війни. Але й у ній уже набагато більш об’ємно й глибоко піддані їдкому осміянню й самому вождеві, і, головне, система, їм створена.
Дія, перенесена із землі на те світло, створює дивний ефект. Ми бачимо не тільки вбогість і непотрібність створеної казарменно-бюрократичної системи, але і явну антилюдську її спрямованість, з її поділом суспільства на категорії, таємністю, спробами відокремити нашу країну від усього миру стіною бюрократизму й т.п. І, зрозуміло, всевладні органи …Є те світло… И, звичайно, буржуазний Теж є саме собою…
Там, по-перше, дисципліна Проти нашенской слабка И, будь ласка, картина: Отут — колона, Там — юрба Наше те світло організоване З повною чіткістю у всім: Розпланований по зонах, По відділах рознесений Так поет приходить до розуміння неможливості відокремити долю своєї країни від долі миру, змінити людську натуру, насадити замість соціалізму казарму. І ця настроєність робить його творчість привабливим для сьогоднішнього й, сподіваюся, завтрашнього читача