Твір по літературі: Антитеза як художній засіб З незапам’ятних часів у різних народів для пояснення життя використовувалися два протилежних підходи: зіставлення по подібності й зіставлення по контрасту. Так, щоб охопити все різноманіття явищ мистецтва, стародавні греки зводили його до двох конфронтуючих початків: світлому, гармонічному Аполлонові й виконаному темних, руйнівних страстей Дионису. Особливо актуальним у мистецтві принцип контрасту стає в кризові епохи, коли життя різко міняє звичний хід. Однієї з таких перехідних епох з’явилася середина XIX століття в Росії. У цей період відбулося зрушення в суспільній свідомості, що знайшло відбиття й у літературі. Одним з добутків, присвячених змінам того часу, став роман И. С.
Тургенєва «Батьки й діти». Характер же змін, що ставляться до середини XIX століття, обумовив особливості роману: він будується на протиставленні головного героя всім навколишньої. Свідчення тому — його відносини з однодумцями, ідейними супротивниками, родителями, друзями, улюбленою жінкою. Саме тому антитеза є організуючим початком роману Отже, Тургенєв прибігає до антитези насамперед при описі основного конфлікту добутку — конфлікту поколінь. Величезну роль тут грають суперечки Базарова й Павла Петровича Кірсанова, тому що саме ці герої найбільш безкомпромісні.
Вони неодмінно намагаються відстояти свої ідеали й перемогти супротивника. Навіть по їхніх портретних характеристиках можна помітити, наскільки ці люди відрізняються: пещений, спокійний, що вселяє довіру Кірсанов і худий, колючий, готовий на миттєву відсіч Базарів. На початку роману будь-яке висловлення одного з них приводить до неминучого заперечення суті цього висловлення іншим. Створюється враження, що кожний навмисно шукає сварки, відволікаючись від своїх ідей і думаючи вже тільки про супротивника. Однак переконання Базарова й Кірсанова дійсно настільки відмінні, що при зіткненні цих переконань у кожному разі повинен відбутися вибух.
В описі конфлікту поколінь Тургенєв використовує антитезу й пізніше, коли Базарів зустрічається зі своїми родителями. Тут ми бачимо нерозуміння іншого роду. Воно заглиблюється не особистою ворожістю, а навпроти, глибокою прихильністю. Базарів випробовує з боку батьків постійний тиск любов’ю, вони заважають йому, і, хоча він їх теж любить, йому нецікаві їхні маленькі радості. Він мислить абстрактно, у силу складу свого характеру не розуміючи, що значить для Орисі Власьевни й Василя Івановича просто поговорити із сином або довідатися, «чого Енюша бажає до обіду, щей або борщу?» У фіналі роману ця антитеза втрачає свою гостроту. Напруга в сім’ї починає слабшати із хворобою Базарова й змінами, що пішли, у його душі: » Мати? Бідна!
Когось вона буде годувати тепер своїм дивним борщем?» Однак не тільки конфлікт поколінь дає авторові можливість прибігати до антитези в зображенні героїв. У романі протипоставлені один одному Базарів і люди, що вважають себе його соратниками. Тут дуже показові образи Ситникова й Кукшиной.
Це живаючи глузування над ідеалами Базарова. Відносини Базарова й цих «нігілістів» можна зрівняти із сюжетним протистоянням Печорина й Грушницкого. Базарів, однак, більш об’єктивно, ніж Печорин, оцінює ситуацію, і Кукшина й Ситників його не злять, а смішать. Можливо, їхня прихильність новим ідеям — спроба піти від комплексу неповноцінності. Тургенєв підкреслює вузькість їхнього мислення, дріб’язковість суджень. Якщо для Базарова хімія — одна з найважливіших наук майбутнього, то для Кукшиной — засіб самоствердження: «Я дожі сама видумала одну мастику… І, чи знаєте, з якою метою? Ляльки робити, голівки, щоб не ламалися.
Я адже теж практична». Такий кукшинский варіант формули Базарова: «Природа не храм, а майстерня, і людина в ній працівник». Але протиставлення ідеолога нігілізму і його прихильників не завжди має сатиричний відтінок. Свідчення тому — опис відносин Базарова й Аркадія На початку роману вони однодумці й молодий Кірсанов чи ледве не боготворить такого передового, різкого, зухвалого друга.
Але вже в той момент, коли герої перебувають на шляху в Марьино, їхня несхожість впадає в око: Аркадій насолоджується чудесним днем і мріє про перетворення в рідному краї, а Базарів вторгається в ці міркування проханням надіслати сірник. Його натурі чужо поетичне, і він насміхається над приятелем, здатним захоплюватися польотом кленового аркуша: «..Аркадій Кірсанов занадто піднесений для мого розуміння, — схиляюся й умовкаю». У дійсності Аркадій не «занадто піднесений», а традиційний, консервативний. Душею він належить поколінню «батьків», розділяє їхнього подання про життєві цінності Майстерність Тургенєва в створенні образів героїв підтверджується тим, що антитеза, що він використовує для опису Аркадія й Базарова, підтримана й доповнена іншою антитезою: Ганна Сергіївна Одинцова протиставляється Каті. Захоплення молодих людей спочатку тільки старшою сестрою відбиває й схожість їхнього мислення. Але не можна не помітити, що якщо Базарову більше близька спокійна, холодна, прониклива Одинцова, те Аркадію, незважаючи на його закоханість у Ганну Сергіївну, набагато краще й легше проводити час із Катею, у натурі якої інтуїція, почуття переважають над розумом. Її не можна дорікнути в тім, у чому Базарів дорікав Одинцову: «..цікавість, одна цікавість, і любов до спокою, і егоїзм».
З того моменту, як Ганна Сергіївна відсилає Аркадія, щоб його займала Катя, починають змінюватися відносини приятелів. Ніж сильніше Аркадій закохується в молодшу сестру, тим більше віддаляється від Базарова. Котячи точно визначає цю закономірність. «Він хижий, а ми з вами ручні», — говорить вона Аркадію. Контраст образів Ганни Сергіївни й Каті допомагає авторові протиставити образи Базарова й Аркадія, провівши їх через випробування любов’ю Таким чином, у романі «Батьки й діти» антитеза відіграє роль найважливішого художнього засобу. Саме цей прийом дозволяє авторові малювати більше детальні психологічні портрети персонажів, створювати їх живі, об’ємні образи, а також визначає повороти сюжету