Автор Слова об полицю Игореве
Існує багато різних припущень про те, хто насправді був автором «Слова об полицю Игореве». Він міг бути й наближеним князя Ігоря, тому що співчуває йому, і ченцем, адже в те време більшість утворених і грамотних людей були саме ченці. Автор Слова об полицю Игореве… По описах битв, можна припустити, що він міг бути дружинником:
З раннього ранку до вечора,
З вечора до світла
летять стріли розжарені,
гримлять шаблі ошлеми.
Тріскотять списа булатні
у поле незнаному
Серед землі половецької
Але ким би не був автор, він точно був генієм свого часу. Він не просто оповідав про події Ігорового походу, але й дав свою власну оцінку всім подіям. Вітаючи прагнення Ігоря до особождению рідної землі, автор разом із цим засуджує честолюбство Ігоря, що завело князя далеко від границь рідної землі й спричиняє загибель його дружини
Незвичайна композиція поеми, своєрідна співуча мова, дивні порівняння свідчать про те, що Автор Слова об полицю Игореве Був обдарованою людиною. Неможливо не захоплюватися тим, як описаний плач Ярославівни, його глибоким змістом і красою оповідання
Порівняння, які дуже часто зустрічаються в поемі, надають оповіданню подій якесь поетичне звучання. Приміром, порівняння Ігоря, його брата і їхніх синів із чотирма сонцями:
На інший день спозаранок криваві зорі світло возвещаю?; чорні хмари з моря йдуть, хочуть прикрити чотири сонця…
В «Слова об полицю Игореве» яскраво пофарбований зв’язок природи й людини. Природа олюднена; вона є учасницею дій, що відбуваються, — плаче й радується, засмучується й страждає так само, як і теперішня людина. У своєму плачі, Ярославівна звертається із благанням до сонця, вітру й Дніпрові. Всесь похід Ігоря супроводжується недобрими знаменнями:
Уже нещасть його підстерігають птаха по дубах; вовки грозу піднімають по ярах; орли клекотом на кості звірів кличуть; лисиці брешуть на червлені щити
Все це показує, що Автор Слова об полицю Игореве сам нероздільно пов’язаний із природою землі росіянці, що він неї розуміє й почувається
Немає ніяких сумнівів і в тім, що Автор Слова об полицю Игореве — великий патріот своєї батьківщини. Його оповідання перейняте неосяжним, ніжним, теплим почуттям любові до рідної землі. Воно проявляється й у тім трепетному хвилюванні, з яким автор розповідає про поразку війська Ігоря, і в тім, як він передає плач російських жінок по вбитих воїнах
Автор Слова об полицю Игореве понавартий пишається Руссю, він не сумнівається в її могутності й перевазі. Для нього Російська земля — не просто рідна природа й міста. Для нього Російська земля в першу чергу російський народ. Автор говорить нам про мирну працю орачів, порушеній междусобицами князів, про сум усього народу, про загибель його надбання. У цьому відчувається його гаряча й палка любов до батьківщини, його гіркота за неї
Саме ця тепла любов надихнула Автора Слова об полицю Игореве на створення поеми. Він прекрасно усвідомлює, якими страшними наслідками для Русі обернулася поразка князя Ігоря. Він випробовує глибокий щиросердечний біль від того, що російський народ, замість того щоб захищати батьківщину, воює між собою
Звертання до походу князя Ігоря служить призиом до об’єднання роздробленої міжусобицями Русі. Про це ми можемо прочитати в «золотому слові» Святослава
Уявляючи собі автора поеми, я не можу його ясно побачити в якімсь одному, чітко позначеному образі
У моїй уяві цей образ міняється залежно від подій, які описує автор. Він те — орач, те — дружинник, те — державний діяч, те — чернець, те — старий розповідач казок Боян. І тільки із всіх цих зовсім різних персонажів складається повний образ автора — великого, талановитого итрудолюбивого, а головне дуже мудрого всього російського народу