Бал у будинку Фамусова …Між головним героєм і фамусовской Москвою величезна прірва, це як небо й земля, це як медаль про дві сторони… Життєві принципи й підвалини в них різні, і, саме головне, Чацкий перевершує цих людей по розуму в кілька разів. Таких людей побоюються, зляться на їхню перевагу —ізовсім так, як у комедії. Чацкий зовсім інший, що виділяється з маси, і ніхто не хоче бачити людини краще себе. Головний герой зайвий на цьому «святі життя».
Діалог Чацкого й Молчалина дає ясні передумови до розриву героя з навколишніми, і на балі цей конфлікт виявляється нестримно. От починають з’являтися гості, такі характерні для оточення Фамусова. Чету Горичей прибуває першої, і Наталя Дмитрівна шукає скоріше того, хто зможе по достоїнству оцінити її нове вбрання й чоловіка. Так-Так, для владної дами ці речі рівнозначні: що Платон Михайлович, що тюрлюрлю-усе єдино, усе виставляється напоказ, всі предмети хвастощів і гордості Сумовитий, подавлений вид чоловіка Наталі розписує його нелегке минуле зі своєю дружиною-чацкий не відразу довідається в розпухлій тьмяній людині бадьорого бойового товариша.
Дружина задоволена-чоловік перебуває під її повним контролем, вона виліпила з нього свій ідеал, насамперед, для показу громадськості Князі Тугоуховские із шістьома дочками продовжують образ хазяїна будинку. Княгиня гарячково підшукує дочкам наречених. Довідавшись, що Чацкий не багато й не вислужився, вона відзиває чоловіка, пошедшего було за ним Хрюмини, Хлестова, Скалозуб, Загорецкий-Тут майже кожний з гостей—суперник іншому. Іде змагання в марнославстві, і йде воно не на життя, а на смерть. Поява Чацкого розбурхує що прийшли, і пробігає тінь хвилювання. За мінімальну кількість часу Чацкий устигає досадити всім: Наталя Дмитрівна боїться, що старанно виліплений ідеал чоловіка стане від гарячих, «вільних» слів Чацкого; онученяті Хрюмину образило його висловлення про те, що вона лише «наслідувачка модисткам», Хлестову зачепив сміх героя.
Всі, включаючи Фамусова, відчули ворожість, що шукає лазівку й, нарешті, виливається в слух осумасшествии. Цікавий факт, що саме Софія стала причиною цього слуху —і вона не менше інших роздратована й мимохідь роняє фразу: «Він несповна розуму». Але, усвідомивши, що вона сказала, вирішує нічого не виправляти, і помилка стає помстою Слух цей, як і в житті, поширюється з неймовірною швидкістю. З усіх боків чуються припущення про причину божевілля Чацкого.
Хтось уважає, що провиною всьому алкоголь, що герой нібито тягне «склянками, ні, пляшками, ні, бочками». Інші винять спадковість, адже «матінка його з розуму сходила вісім разів». Але дуже незабаром і ці доводи здалися занадто безневинними. « Ученье-От чуму, ученість-от причина, що…багато…розвелося божевільних людей, і справ, і думок…» —іФамусов нарешті говорить те, що так важко млоїло всіх, і кожний почуває ненависть до всього близького до Чацкому — це ліцеї й гімназії, профессори, а головне — книги. Виходить, роздратування й злість випробовуються не тільки до головного героя, але й до всього правильного й розумному. Ідеї по припиненню так званого зла висловлюють Фамусов: «Зібрати б книги всі так спалити» і Скалозуб: «…
у школах будуть по^-нашому вчити: раз, два!». Не дивно, що Чацкий подавлено, і «мильон роздирань» розривають його серце. Він обурений усім, що тут відбувається, він говорить про низькість цих людей, дурості наслідування й поклоніння чужому. Тим часом ми знаємо, що поперед його чекають ще більші потрясіння. Його монолог —і єдиний на всьому балі, де говориться про речі значних і вартих. …Чацкий самотній. Напевно, це програш у двобої шляхетності й низькості. Гості «старанно кружляються у вальсі», а Чацкий коштує один посередині балу, на якому він зайвий і непотрібний.
Він уже тут визначає для себе єдино правильний шлях: «Геть із Москви!».