Твір по літературі: Батьківщина нам царське село В 1811 році Пушкін надійшов учитися в Царскосельский ліцей. Роки навчання зіграли немаловажну роль у становленні молодого поета. Весь складний шлях зародження його геніальності відбився в лірику цього періоду У Царскосельском ліцеї поет пережив і грізні події Вітчизняної війни 1812 року. Всіх ліцеїстів охопило тоді глибоку патріотичну наснагу. Олександр Сергійович особливо відчував свою причетність до історичної долі народу. Це й визначило подальший розвиток його творчості як народного поета. Події 1812 року надихнули його на створення оди «Спогаду в Царському Селі», у якій він прославив перемогу російського народу, оспівав тісний сполучник ратного подвигу й поезії, згадав і Державіна, восславившего «струнами лунких лір» полководницький талант Суворова Царскосельский парк, алеї й галявини якого стали місцем постійних прогулянок і ігор ліцеїстів, був наповнений пам’ятниками російських перемог, тому не випадково на перекладному іспиті з першого на другий курс на початку 1815 року Пушкін у присутності Державіна читав свій патріотичний вірш «Спогад у Царському селі». До цього часу Пушкін уже заслужив славу першого ліцейського поета, і його вірш був надрукований у журналі «Росіянин Музеум» (уперше за повним підписом автора). Обстановка ліцейського виховання, де заохочувалися поетичні досвіди, складалися рукописні журнали, були в ході «національні пісні» (сатиричні куплети, жваво откликавшиеся на повсякденні події), сприяла всебічному розвитку дарування Пушкіна.
Уже в той час його незвичайний поетичний талант був по достоїнству оцінений поетами старшого покоління: В. А. Жуковським, К. Н. Батюшковим, Н. М. Карамзиним, П. А. В’яземським, і Пушкін був прийнятий у літературне суспільство «Арзамас».
Із всіх викладачів особливе враження на Олександра Сергійовича зробив професор А. П. Куницин. Саме від нього майбутній поет почув твердження, що залишило незгладимий слід у його душі й вплинуло на його світогляд: всі люди рівні й породжені вільними. Звідси випливав висновок: «Ніхто не може придбати права власності на іншу людину». Ця справедлива думка була близька й зрозуміла Пушкіну. Із цього часу тема любові до волі, ненависті до деспотизму й кріпосного права стала невід’ємною частиною життя й творчості письменника Більшу роль у становленні поглядів поета, у його моральному й розумовому розвитку зіграв і П. Я. Чаадаєв — людин гострого розуму, офіцер, із захопленням, що говорив про згубність самодержавства.
Під його впливом, а також під впливом інших неабияких особистостей (наприклад, А. И. Галича), у лекціях яких проводилися ліберальні ідеї, поет став замислюватися над щирим положенням справ Вроссии. Пушкін розумів, що кріпосне право необхідно скасувати. Він бачив явну несправедливість такої державної системи, в основі якої лежить ганебне право власності на людей. Своє бажання зробити країну вільної, домогтися незалежності для всього народу він виражав у поетичних рядках.
У цей же час Пушкін починає усвідомлювати теперішнє призначення й завдання поета, які розкриває у вірші «До Лицинию» (1815), де, згадуючи римського сатирика Ювенала, пише: Свій дух запалю жорстоким Ювеналом, У сатирі праведної пороть зображу, И вдачі цих століть потомству обнажу. Поет для Пушкіна — борець, непідкупний голос якого стає «луною російського народу». Поезія в його розумінні повинна бути відгуком «на всякий звук», на всяку подію в житті країни й народу Ліцейська лірика поета наповнена різними настроями. Він з’являється перед нами те безтурботним і веселим гулякою («Бенкетуючі студенти», 1814), те «у мечтанья поглибленим» неквапливим мудрецем («Городок», 1815).
З 1816 року характер лірики Пушкіна починає істотно мінятися, і його основним жанром стає елегія. З новим світовідчуванням міняється й весь колорит його поезії: «місяця мрячний промінь», «глас нічний», «сумна тьма лісів» ненадовго витісняють недавні «златие дні, златие ночі», і перед нами з’являється смутний закоханий юнак, співак любові, співак суму («Співак», 1816). Епікурейські мотиви тепер одержують своє місце в ієрархії естетических і моральних цінностей поета, що представляє її тепер як виклик пануючої моралі Цикл прощальних ліцейських віршів одухотворений культом дружби й вірності юнацьким завітам: Прости! Де б не був я: у чи вогні смертної битви, При чи мирних брегах рідного струмка, Святому братерству вірний я Таким чином, ми бачимо, як уже в ліцейські роки зміст добутків поета поступово міняється.
Якщо в самих ранніх його віршах ще виникають умовні образи, то згодом Пушкін всі частіше звертається до реальних картин і явищ життя. У цей період він ішов по шляху пошуку свого творчого шляху. Поезія ліцейського років містить і патріотичні настрої, і перші ліричні хвилювання, і волелюбні мрії. Саме в цей час був покладений початок майбутній великій славі поета