Берия
Теперішній реферат складений на підставі документів, статей і спогадів які характеризують суть такого явища, як бериевщина, необхідної зброї системи необмеженої влади
Під час твердження режиму сталінської диктатури для організації масових репресій були потрібні Ягода і Єжов, а за тим потрібен була людина, здатний продовжити й завершити справа створення й зміцнення храму особистої влади Сталіна, остаточного перетворення партійного апарата в слухняного виконавця його волі
Цією людиною став Берия, для якого життя інших людей не представляла ніякої цінності. При ньому каральні органи були не тільки гігантським апаратом репресій, але й стали найбільшим промислово-будівельним відомством, що експлуатувало працю ув’язнених
Після смерті Сталіна Берия спробував створити видимість поводження політики лібералізації, одночасно прагнучи дестабілізувати ситуацію, готуючись до захоплення влади. Але 26 червня 1953 року його кар’єрі був покладений кінець
Відмітною рисою Берии, що стали в 33 року на чолі Кавказкого райкому партії, а через 6 років Сталина, що ввійшов у політичний блок, було використання історичної науки як засіб маніпулювання суспільною свідомістю, освячення одноособової влади вождя й впровадження в суспільстві ідеології сталинизма.
Не просто досить повно описати образ цієї людини, що зумів перевершити по своїй жорстокості більшість сталінських підручних. Найстрашніше, що на відміну від більшості цих людей Берия був особистістю. І ця особистість стала одним з найвидатніших в історії функціонерів смерті. І тем важливіше зрозуміти його феномен сьогодні.
Поле діяльності йому ретельно підготували Ягода й Рижов, котрие прийшли на зміну Дзержинському й Менжинскому.
Неозорі злочини доконані їм під заступництвом Сталіна
чиМіг зробити подібне нормальна людина?
У той час людська життя нічого не коштувала. Існування цілих народів залежало часом про хвилинний каприз тирана
Берия вірив у безкарність зла. Збройний хитрістю й підступництвом він незабаром став власником дуже більших зв’язків за допомогою яких Берия проникнув у суспільство революціонерів-більшовиків. В 1923 Берия вже працював начальником оперативної частини грузинської ЧК.
Спочатку все ставилися до Лаврентія Берии з повною довірою, але довідавшись його ближче, уже не могли спілкуватися з ним по-товариському: це був майстер інтриг і доносів. Він як ніхто, умів у потрібний момент пустити в хід брудний слух, для того щоб посварити своїх супротивників, а за тим знищити їх поодинці. При цьому він міг дуже переконливо зіграти роль «свого хлопця».
Так у свій час йому вдалося подружитися з А. Єршовим. Пізніше, коли Єршов домігся свого перекладу в Москву, у центральний апарат, звідки через кілька років він був відправлений у Ярославль. Там те Ерошова й наздоганяє дружески караюча рука Берии.
В 1925 році, Закавказкий крайком партії скликав нараду по селянському питанню. Умови колективізації виявилися тут досить несприятливими: малоземелля, відсутність нової техніки, вікова національна ворожнеча…
Програма широка, але селянам вона чомусь не здалася захоплюючої…
Переконавшись у тім, що селянські маси не поспішають вступати в колгоспи, влади вирішили почати проти села винищувальну війну. Щоб стати жертвою погрому, досить було мати в господарстві корову й десяток овець, так кінь, а в довершенні всього красуню дружину й розкішний килим. Берия як голова ГПУ очолював сільський погром у Закавказзя. Великий майстер у галузі демагогії, він вніс у компанію колективізації й розкуркулювання щось своє — цинізм і нещадну жорстокість. Антинародна аграрна політика здійснювалася під знаком вірності ленінської лінії й боротьби з так званим «правим ухилом».
Не всім подібна політика подобалася, але будь-які спроби протесту жорстоко припинялися
Захоплений винищувальною війною із селом, Берия не забував уловлювати найменші зміни в столичних сферах. І відразу виступав з новими дирррективними закликами
Один з розділів доповіді Берии на VIII с’езде КП Грузії озаглавлений так: » Розгорнути політичну роботу з виправлення помилок старого керівництва ЦК».
У жовтні 1931 Берию призначають на пост першого секретаря ЦК партії Грузії. Ще не досягши вищого поста в Закавказзя, Берия зрозумів, що ця мета лише ще один щабель у вищі ешелони влади
ДО 1937 року ім’я Лаврентія Бериии вже міцно затвердилося в ряді членів Політбюро, поки ще наприкінці цього ряду…
Знайомлячись із виступами Берии, треба пам’ятати, що він був сином свого часу. Мовлення його й статті складені референтами по устояних зразках — единообразни. Канцелярська завершенность кожної фрази, чергові обіцянки, нудність повчань-наказів — все це пливе в невичерпному потоці славослів’я до підніжжя трону генсека. А злісна лайка упереміж з погрозами — на голів вигаданих до випадку ворогів народу… Істерія боротьби із зовнішніми ворогами, служила прекрасною завісою при нещадному знищенні внутрішніх ворогів і для лякання народу
Завданням першорядної важливості Берия вважав постійне нагнітання страху перед ворогами. Компанією тотальної пильності він керував особисто.
У резолюції липневих зборів партійного активу Тбілісі відбита суть рядової доповіді Берии: «… нещадно громити ворогів народу, троцкистко-бухаринских, меньшивистко-националистических найманих агентів, тричі знехтуваних ворогів і зрадників грузинського народу! » По початку Сталін і Берия великих партійних діячів не торкали. В 36 вони стали зникати один за іншим
Розгортаючи масовий терор у Закавказзя, Берия користувався випробуваним пропагандистським прийомом, що здавна існує в карному світі: » Тримай злодія «. На тлі скандальних публікацій закордонної преси про всіляких ворогів, компанія знищення «ворогів народу» представлялася справою законним і навіть високогуманним.
И почалося цькування й знищення видатних діячів Закавказзя. Піднята хвиля масового терору, компанія наклепу й провокацій — все це вершилося по знайомій від дня вбивства Кірова схемі. Сталін видав Берии мандат на монопольне право вбивати й він буде ревно служити хазяїнові
Особливість терору, що тряс країну в тридцяті роки, полягала в тім, що ніхто не знав, коли прийде його черга, і сьогоднішній обвинувач завтра ставав жертвою. Так було й Взакавказье.
Так трагично зложилася доля Нестора Лакоби. Стоявший на шляху Берии він був безжалісно сметен і знищений разом з усіма членами своєї сім’ї, які намагалися довідатися правду про смерть близького имчеловека.
Така ж доля осягла й Амаяка Назаретяна, що приняли підозріла участь у долі «ворога народу». Він занадто багато зробив для перемоги революції в Закавказзя. Потім був одним з керівників Терской республіки. Ще в одному «провинився» Назаретян перед Сталином і Берией: він дружив із Серго Орджонікідзе й з Кіровим, був інтелігентний і утворений. Але головне він знав минуле самозваних вождів, знав хто вони такі, Сталін і Берия без офіційних партійних масок
Після арешту на Лубянке Назаретяну пред’явили одне з тих чергових обвинувачень, які не залишали ніяких шансів на життя
Тим часом потік вітань «славному керівникові більшовиків Грузії й Закавказзя» набирав силу. Відтепер кожні збори, кожний з’їзд закінчувалися неодмінним вигуком: » Так здраствує наш бойовий і улюблений керівник — сталинец Лаврентій Берия! » Незабаром, після призначення Берии керівником Тбіліського горкома, почалися, так звані відкриті судові процеси, які Берия влаштовував у Грузії по московських зразках
Берия затвердився в положенні вождя Закавказзя, але він рвався вище.
Для того щоб проникнути у вище партійне світло, йому бракувало одного — замаху на власне життя. Тридцять сьомий рік приніс йому шукане: у січні на судовому процесі Пятакова були названі керівники партії й держави, яких намеривались знищити терористи. Цей почесний список відкривався ім’ям Сталіна, за ним треба Молотов, Коганович, Ворошилов, Орджонікідзе, Єжов і Берия. Нехай замикаючим, але потрапив нарешті Лаврентій Павлович у список вождів
Багато чого досяг тоді Берия по запобіганню замахів на життя Сталіна, тут і роль неодмінного супутника хоронителя, прикриття собою вождя в момент пострілу на озері Рица, і возглавление пошукової групи по пійманню терориста
Тепер Сталін знав, що на Лаврентія можна покластися рішуче у всім. Але Берия виконав лише першу частину наміченого плану…
Серед тих хто оточував Сталіна, був його найближчий соратник Серго Орджонікідзе. По різному ставилися до нього члени Політбюро. Кірова — з любов’ю, Молотов — зі схованою ворожістю, Берия його ненавидів, але не упускав жодного випадку для дружніх виливів. Орджонікідзе — довірлив і відданий, був з тих не багатьох, хто, подібно Кірову насмілювався критикувати дії генсека
Неминучу розв’язку готовив Лаврентій Берия. Досвідчений інтриган, він не упускав найменшого приводу для того, щоб розхитати авторитет Орджонікідзе
За обвинуваченням у зраді Батьківщині був арештований брат Орджонікідзе Панулия. Втрачаючи кращих своїх друзів і помічників, раптом оказавшихся «ворогами народу», Серго вже в 1935 році після загибелі Кірова, почував глибоку внутрішню тривогу
Всі частіше в бесідах з Калініним, Молотовим і Ворошиловим він говорив про самогубство, як про єдиний результат. Орджонікідзе застрелився…
Старання Берии не пройшли даром. Улітку 1938 року він був призначений першим заступником наркома внутрішніх справ і начальником Головного керування держбезпеки
Ставлячи Берию на ключовий пост своєї системи, Сталін ретельно обміркував цей відповідальний крок. Тепер на Лубянку прийшов «професіонал». У цьому був зміст переміщення Берии Вмоскву.
Почалося переналагодження механізму репресій, розвідки й контразведки.
Улітку 1938 Сталін доручив Берии зайнятися досить незвичайною справою — виявити й ліквідувати групу ворогів народу, що пробралися в апарат ЦК.
Жертви, як звичайно, Сталін намітив заздалегідь. Арештованим А. И. Стецкому, А. З.
Якубову, А. Б. Халатову пояснили за допомогою звичайних аргументів, що вони ще в 1932 році ввійшли в злочинний контакт із вождями опозиції Риковим, Бухариним, Каменевим і Зинов’євим і організували в надрах самого ЦК » Контреволюционний правотроцкисткий центр «.
Сам факт відсторонення від цієї справи Єжова, що тоді ще залишалося наркомом, досить красномовний. Берия вів цю справу з достатньою обережністю: стояло вибивати визнання з колишніх соратників генсека, вдача Володаря ох як мінливий…
Не обійшов своєю увагою Берия й командний склад армії. І тут на його кривавому шляху попався маршал Блюхер. Блюхер знав, що його чекає, ще влітку тридцять сьомого, коли стратили полководців, соратників по громадянській війні. Блюхер був убитий у в’язниці…
Рік тридцять восьмий прийняв криваву естафету в тридцять сьомого
Багатьох діячів — військових, партійних, державних, — узятих тоді, стратили тепер, уже при Лаврентію Берии.
Не можна затверджувати, що Сталін передавав у руки Берии всіх старих більшовиків. Він залишив життя Григорію Петровскому, Максимові Литвинову, Олені Стасовой, Глібові Кржижановскому.
Не можна уявити собі масовий терор, як раптовий викид звіриної жорстокості самозваних вождів. Терор мав свій внутрішній зміст: скувати страхом весь народ, привести його, разом з партією, до абсолютної слухняності й заодно перемінити повністю керівництво в столиці й на місцях
Після відсторонення Єжова, Берия провів тотальне чищення керівного складу органів. Підійшов час усувати свідків і виконавців кривавих злодіянь. Ежовский апарат був приречений, Берия знищив його без коливань
Отже, Берия став хазяїном Лудянки. Ніколи ні до, ні після в кріслі шефа таємної служби не сиділа настільки могутня людина, як Лаврентій Берия. Генріху Ягоді й Миколі Єжову Сталін тільки наказував, з Лаврентієм Берией міг і порадитися, з ним навіть планував окремі операції
Саме така людина потрібний був Сталіну для щиросердечного комфорту
Не одну шестилетку культивував Сталін серед своїх підлеглих страх і роз’єднаність. Впровадження горезвісного колективізму, казармене виховання й навчання, відмова від усього індивідуального, потакання стадним інстинктам, попрання особистості — на цьому ґрунті сходили тоді паростки нового «гуманного» суспільства
Дослідникам ще має бути прояснити багато складні трагичние сторінок історії нашої країни в тридцяті роки
Але вже зараз можна сказати із упевненістю — всевладдя Сталіна мало потребу у відповідному «історичному вигляді», а точніше була потрібна нова, ґрунтовно перероблена історія партії й кар’єристське політиканство й цинічне перекручування історичних фактів і конституційних ідей, початі Берией, відкрили останній, самий потужний шлюз у створенні фальсифікованої історії партії. Саме в такий спосіб історико-партійна наука стала як інструментом ствердження особистої влади Сталіна, так і методом легалізації адміністративно-командної системи
Проблема влади й контролю над нею дуже складна. Уважати настільки тонкого, витонченого політика, як Берия, лише знаряддям у руках Сталіна наївно. Як знати, як би зложилася доля самого Сталіна, проживи він ще якийсь час…
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Кванталиани Н. » Як він ішов до влади. » Изд. Політичної літератури. М., 1991.
2. Авторханов А. » Імперія Кремля. » Изд. Московського об’їдання виборців (ИМОИ) і фірма IMPA. Вільнюс. 1990.
3. Волкогонов Д. » Сталінський монстр. » Изд. Політичної літератури. М., М., 1991.
4. Лакоба С. » Лакоба. Сталін. Берия. » Изд. Політичної літератури М., 1991.
5. Симонов К. » Страшна людина » Изд. Політичної літератури М., 1991.
6. » Питання історії КПРС » Изд. Правда М., березень 1990.