Одним із центральних об’єктів «виробничої» спрямованості літератури для дітей в 50-і роки був навчальний процес, тому що навчання — головна трудова діяльність людини, що вчиться. У главі першої даного розділу сказано: у ці роки виникла й теоретична концепція «шкільної повісті». Н. Н.Носов і в цьому напрямку проклав свій шлях.
Його повість «Вітя Малеев у школі й будинку» (1951) була художнім відкриттям величезних творчих потенцій таланта письменника й знайденого їм підходу до художнього розкриття процесу шкільного навчання По-перше, з позицій аналізу його виховної спрямованості, значимості для утворення нової людини — творця, людини свого часу, що увібрав у себе всі те краще, що було створено в попередні століття й тисячоріччя. По-друге, з позицій виявлення різноманітних зв’язків навчально-виховного, тобто всього освітнього, процесу як частини загальнокультурного розвитку суспільства — прояву шкільних справ в аспекті даної конкретно-історичної ситуації. У третіх, з позицій руху самої системи шкільної й позашкільної навчальної й виховної діяльності як етапу в історії вітчизняної культури й утворення. Рідкісна удача Н. Носова, що створив повість про Віті Малееве, дозволяє сказати ще й ще раз: у мистецтві успіх визначається не матеріалом, на основі якого створене добуток, а саме талантом інтелігентних, люблячих дітей творця. Матеріал повести дуже звичайнийі: піонерські збори, моральні розмови вчителя з учнями.
Нічого виняткового. А повість цікава була тоді, в 50-і роки, захоплююча й сьогодні, тому що в добутку намальований реальне, непридумане життя звичайних живих, ініціативних хлопчиськ. Тому що розкрито їхні характери в динаміку, показані такі щирі, іноді наївні, а іноді й складні мотиви їхніх дій.
Тому що Вітя Малеев і його друзі, симпатичні люди. Вони надійні, хоча далеко не паиньки.
Костячи Шишкін, наприклад, радить Віті використати досвід Мити Круглова в розмові з мамою, щоб уберегти себе від її гніву, коли в щоденнику двійка. Митя Круглов діє так:
- «Наприклад, приходить і говорить матері:
- «Знаєш, у нас Петров сьогодні одержав двійку».
- От мати й почне цього Петрова пробирати:
- «И такий він і сякой. Батьки його намагаються, щоб з нього людина вийшла, а він не вчиться, двійки одержує».
- А Круглов почекає, поки мати все висловить, і знову говорить:
- «Гаврилову сьогодні теж двійку поставили».
- От мати й почне вичитувати Гаврилова, тільки сварить його вже менше. Круглов, як тільки побачить, що мати вже утомилася сваритися, візьме й скаже:
- «У нас сьогодні просто день такий нещасливий. Мені теж двійку поставили».
- Ну мати йому тільки й скаже:
- «Дурень!»
- — Видать, цей Круглов у вас був дуже розумний, — сказав я
- — Так, — сказав Шишкін, — дуже розумний. Він часто одержував двійки й щораз видумував різні історії, щоб мати не сварила занадто строго».
Дійсно, «цей Круглов» не викликає негативних емоцій. Звичайно, було б, видимо, краще, якби він двійок не одержував. Але яка фантазія! Щораз придумував щось зм’якшуючу ситуацію. Винахідливий розум хлопчиська! Куди спрямований? Це вже інше питання. Але сама по собі ця, як і багато інших історій у житті героїв повести, і невимушена, і забавна, точніше, цікава Ще в дошкільному віці більшість дітей знайомлять із «Фантазерами» Н.Н.Носова. Хлопчиська в цьому оповіданні суперничають у вигадках. При цьому, як і в радах Кістки Шишкіна, кожна вигадка повинна мати правдоподібне обґрунтування. Звертання до фантазії властиво було людині споконвіку. На цьому засноване народна творчість всіх видів і жанрів. Чимало випадків, коли фантазія вибирає героїв, побачених як би через зменшувальне скло: хлопчик з пальчик, Лутонюшка в російських казках, андерсеновская Дюймовочка… У скандинавських сагах живе невтомний народ гноми — своєрідні прабатьки казкових героїв Толкиена. Джонатан Свифт придумав свою Лилипутию — глузливий знімок пороків сучасного йому суспільства. В Італії — відомий «Пиноккио» К. Коллоди й герої казкових книг Джанни Родари. Славний Пиноккио має друга в Росії — чудового вигадника Буратіно. У російській літературі ще в минулому столітті почав своє життя Мурзилка, що стало в нашому столітті одним із самих улюблених журналів