Час і Н. А. Некрасов, поет і громадянин — Частина 3

Учитель

У поемі «Дідусь» Некрасов не міг говорити відкрито про тім справі, за яке був засланий на каторгу герой. Оповідання про повстання декабристів звучить приглушено. Але ідея висока, свята — служити народу — яскравою лінією проходить через всю поему. Задум декабристської теми в Некрасова ріс і розвивався. Наступним етапом з’явилося звертання до подвигу дружин декабристів, що відправилися слідом за своїми чоловіками на каторгу в далекий Сибір. У поемах «Княгиня Трубецька» і «Княгиня М. Н. Волконська» 1872 року поет виражає замилування кращими жінками із дворянського кола. Вони усвідомили зміст тої справи, за яке постраждали чоловіки

(Читання по ролях уривка з поеми — зустріч княгині Трубецькой з іркутським губернатором.)

З 1865 року й до кінця своїх днів Некрасов працював над поемою «Кому на Русі жити добре». Як і раніше строкатої, горлатої, різноголосої залишалася улюблена їм Русь, по якій крокують сім мужичков-правдоискателей. Але, на відміну від інших добутків, тут упевнено й бадьоро звучать оптимістичні ноти:

Рать піднімається

Незлічима

Сила в ній позначиться

Незламна

Вільн, гордої й щасливої бачив свою Батьківщину люблячий її поет. Пройшли роки. Але проблема боргу й відповідальності перед країною, Батьківщиною й сьогодні актуальна. Тому багато хто його вірші звучать сучасно. Наприклад, «Слухаючи жахам війни».

(Читання вірша учнем.)

Не чи правда, цей вірш актуально й сьогодні?

(Так, погоджуються учні, і сьогодні ллється кров солдатів, і матері знову переживають жах війни.)