Твір по літературі: Челкаш і гаврило в оповіданні М. Горького «Челкаш». Оповідання «Челкаш», написаний в 1894 році, приніс авторові широку популярність Оповідання починається з опису гавані: «Дзенькіт якірних ланцюгів, глухий стукіт дерева, деренчання візництво-чих возів…» Далі автор описує появу в гавані Челкаша, старого труєного вовка, добре знайомого гаванському люду, запеклого п’яницю й спритного, сміливого злодія. Щоб піти на чергове «справу», вона ходив по гавані й шукав свого поплечника Ведмедика, але сторож сказав, що Ведмедика відвезли в лікарню. Але отут Челкашу попадається хлопець: «широкоплечий, кремезний, русявий, із засмаглою й обвітреною особою й з більшими блакитними очами». Цього молодого хлопця кликали Гаврило.
Поговоривши з ним, Челкаш доходить висновку, що Гаврило зможе замінити Ведмедика. Челкаш пропонує Гаврилу роботу. Але на питання «яку?» Челкаш відповів: — Рибу ловити поїдемо. Гребти будеш… Гаврило погоджується, нічого не підозрюючи. І, виявившись у море, Гаврило, захоплений чисто практичними інтересами, виявившись у море, «почуває себе роздавленим цією похмурою тишею й красою».
Злодій Челкаш усе ще не втратив світлий «пам’яті, цього бича нещасних». Тому він «любив бачити себе кращим отут, серед води й повітря». Але все-таки велика сила природи протистоїть, хоча по-різному, нічній життєвій практиці обох героїв Після «справи» Челкаш дав Гаврилу трохи «папірців». Але Гаврилу потрібні були всі гроші, і він, обійнявши ноги Челкаша, просить віддати йому всі гроші: — Голубчик!.. Дай ти мені ці гроші! Дай, Христа заради! Що вони тобі?.. Челкаш, переляканий, здивован і озлоблений, відіпхнув Гаврила, схопився на ноги й, сунувши руку в кишеню, кинув у Гаврила папірця — На!
Жери… — крикнув він злобливо. Але потім, вислухавши всі радісні крики Гаврила, сказав: — Дай сюди гроші! Заради грошей Гаврило готовий був піти й на злочин. Навіть Челкаш говорив йому: -…Хіба через гроші можна так мучити себе? Дурень! И закінчується оповідання тим, що «море вило, шпурляло більші, важкі хвилі на прибережний пісок, розбиваючи їх у бризи й піну…
» Автор показує, що навіть природа повстає проти нечесного життя, проти злості, проти того, що людина влаштовує своє життя за рахунок життя іншого М. Горький був письменником-реалістом, але всі його ранні оповідання пронизані духом романтизму. У них головні герої звичайно тісно пов’язані із природою. Гіркий ототожнює людину й природу.
У своїх добутках письменник віддає явну перевагу людям, вільним від законів суспільства. Вони цікаві своїми поглядами, поводженням. І, як правило, у головного героя завжди є антагоніст — людин, що дотримується протилежного погляду на життя. Між ними виникає конфлікт, на основі якого й розвертається сюжет добутку Як і в багатьох своїх оповіданнях, в «Челкаше» Горький також торкається теми людських взаємин, описує природу, взаємозв’язок природи із щиросердечним станом своїх героїв Події, описані Горьким в оповіданні » Чіл-Каш», відбувалися в портовому місті на березі моря. Головні діючі особи — Челкаш і Гаврило.
Челкаш — уже літній бездомний п’яниця й злодій. Гаврило — молодий селянський хлопець, що потрапив у це місце після невдалої спроби знайти роботу й заробити грошей Усе в порту знають Гришку Челкаша як запеклого п’яницю й спритного злодія. Зовні, здавалося б, схожий з усіма «босяцькими фігурами» у порту, він відразу обертав на себе увага подібністю з «степовим яструбом». Він був «довгим, кощавим, небагато сутулим, з горбатим хижим носом і холодними сірими очами. Його бурі вуси, густі й довгі, раз у раз здригалися, а закладені за спину руки потирали один іншу, нервово перекручуючись довгими, кривими й чіпкими пальцями. Його на вид спокійна, але зірка й збуджена хода нагадувала політ птаха, на яку він був так схожий».
Челкаш промишляв злодійством у порту, а коли угода вдавалася й з’являлися гроші, він відразу пропивав їх. Зустріч Челкаша й Гаврила відбулася в той момент, коли Челкаш, ідучи по гавані, обмірковував, як йому бути з майбутнім сьогодні ніччю «справою». Його напарник зламав собі ногу, і ця обставина ускладнювала всю справу й викликалася в Челкаше почуття досади Гаврило ж, після невдалої спроби заробити грошей на Кубані, вертався додому. Він був дуже засмучений і розстроєний, тому що після смерті батька йому залишався тільки один шлях вибратися з убогості — «іти в зяті в гарний будинок». А це означало — іти вбатраки. Челкаш випадково звернув увагу на сидевшего прямо в тротуару, на бруківці, молодого міцного хлопця в постолах і обірваному рудому картузі Челкаш торкнувся хлопця, а потім, розговорившись із ним, раптово вирішив взяти із собою на «справу».
Горький докладно описав їхню зустріч, їхня розмова, думки й внутрішні переживання кожного. Чіл-Кашу Гіркий приділяє особливу увагу. Він помічає кожний штрих, найменший нюанс у поводженні свого героя. Отут і думки про колишнє життя, про Гаврилаа, що волею долю виявився в його «вовчих лабетах».
Почуття панування над кимсь, що викликає в ньому гордість за самого себе, його нескінченно мінливий настрій, коли йому хотілося те вдарити й вилаяти Гаврила, то пошкодувати. Колись, що мав будинок, батьків, дружину, він став злодієм і відспіваним п’яницею, але, проте, він не здається нам закінченою людиною. Це горда й сильна натура. Незважаючи на обшарпанний зовнішній вигляд, у ньому видна неординарна особистість. У Челкаша до усім є підхід, він скрізь зможе домовитися. У нього особливе відношення до природи, морю.
Челкаш, злодій, любив море. «Його кипуча нервова натура, жадібна на враження, ніколи не захоплювалася змістом цієї темної широти, безкрайньої, вільної й потужної… На море в ньому завжди піднімалося широке тепле почуття, що охоплювало всю його душу, очищаючи її від життєвої скверни. Чіл-Каш любив бачити себе кращим серед води й повітря, де думи про життя й саме життя втрачали гостроту й цінність». Гаврило з’являється перед нами зовсім в іншому світлі.
Спочатку — це «забитий» життям, не занадто довірливий сільський хлопець, потім — до смерті переляканий раб. А вуж коли «справа» успішно завершилося й він уперше у своєму житті побачив такі більші гроші, от отут-те його й «прорвало». Гіркий дуже точно описує, які почуття обуревали Гаврила в той момент, як вони позначилися на його поводженні. Ми з усією ясністю побачили нічим не прикриту жадібність. Моментально зникли жалість і жаль до бідного сільського хлопця. Коли Гаврило, упавши на коліна перед Челкашом, став вималивать у того всі гроші, перед нами стала зовсім інша людина — це був «підлий раб», що забув про усім у своєму бажанні виклянчить побільше грошей у свого хазяїна. І Челкаш, сповнений почуттям гострої жалості й ненависті до цього жадібного раба, кинув йому всі гроші.
У цей момент він відчув себе героєм. Челкаш знав, що ніколи не стане таким, нехай навіть він злодій і п’яниця Але коли Гаврило розповів Челкашу, як він хотів убити його й скинути в море, того обуяла лють — його ще ніколи не били так боляче, і ніколи він не був так зол. Челкаш забрал гроші й, повернувшись до Гаврила спиною, пішов ладь Гаврило не міг цього пережити, він схопив камінь і кинув його в голову що йде Челкаша. Але коли побачив, що накоїв, знову став скиглити й просити в Челкаша прощення Челкаш і в цій ситуації виявився на висоті. Він зрозумів, яка дрібна й підла душонка виявилася в цього хлопця, і кинув гроші йому прямо в особу. Спочатку, коли, похитуючись і тримаючись за голову, Челкаш пішов ладь, Гаврило дивився йому вслід. А потім вільно зітхнув, перехрестився, сховав гроші й пішов у протилежну сторону У своєму творі Горький віддав явну перевагу Челкашу — людині високих моральних якостей, людині, що не втратив почуття власного достоїнства ні при яких обставинах У російській літературі існує багато імен, які по праву можуть називатися великими.
Серед таких імен і М. Горький — людин, що прожив складне життя, випробувавши всі тяготи долі. Але незважаючи на всі труднощі, що переслідували його, він залишався вірний собі й писав чудові добутки З ранньої творчості Горького відомі такі оповідання, як «Баба Изергиль», «Макар Чудра», «Омелян Пиляй». Але добутком, що принесло авторові широку популярність, є «Челкаш». Челкаш — один з головних героїв однойменного оповідання. Це «старий травлений вовк, добре знайомий гаванському люду, запеклий п’яниця й спритний, сміливий злодій». На даний момент у нього немає ні гроша, тому що накрадені раніше речі були вже давно пропиті й програні в карти, і тому Чіл-Каш замишляє нова справа. Одному йому не впоратися — потрібний напарник. І цим напарником стає Гаврило.
«Хлопець був широкоплечий, кремезний, русявий, із засмаглою й обвітреною особою й з більшими блакитними очами, що дивилися довірливо й добродушно». Челкаш помітив, що це по-детски дурний наївний хлопчисько, що приїхав із провінції, щоб заробити грошей для відновлення батьківського господарства, що любить волю й хоче вирватися з убогості, але в якого нічого поки не виходить Челкаш пропонує молодикові роботу: гребти веслами під час риболовлі. І хлопець погоджується. Уночі, коли вони відплили вже від берега, Гаврило помітив, що в човні немає рибальських мереж, і зрозумів, що їдуть не на риболовлю. Багато чого пережив він за цей час: острах, що піймають, страх перед смертю, ненависть і злість до Челкашу.
Забувши про гроші, він думав тільки про одному: скоріше б добратися до берега й утекти від цієї жорстокої людини. Але коли небезпека минув і Гаврило довідався про суму награбованих грошей, він різко змінився. Не пам’ятаючи себе, він падає в ноги Челкашу, просить по^-гарному віддати награбоване, чим принижує сам себе. Він здатний на підлість, що і робить заради грошей В оповіданні «Челкаш» Горький відображає одне з найбільш страшних якостей людини: жадібність. Він говорить, що людина, що крала все своє життя й пропиває все, що є, що грубий і необтесаний, поводиться шляхетніше молодого сільського хлопця, охопленого приступом жадібності.
І саме через цей порок відбуваються багато безглуздих учинків Горький у своїх добутках майстерно вмів розкривати особистісний характер. Ставлячи своїх героїв в екстремальні ситуації, автор показує суть людську. Говорить читачеві про те, що не завжди потрібно вірити першому враженню, потрібно вміти розпізнати істину У Максима Горького з раннього дитинства було важке життя «у людях». Він працював у різних місцях, що дозволяло йому спостерігати за життям людей, за їхніми долями. Його цікавило все, що відбувалося в Росії. І, у міру можливості, він намагався у всім брати участь. Гіркий багато подорожував По Італії.
Спостерігаючи за життям італійського народу, воно створив книгу «Італійські казки». Вернувшись на Батьківщину, Горький робить ходіння по глибинці Росії, а побачен і почуте видає в збірнику «По Русі». Він показав долі людей, які забуті державою У ранній творчості Горького широку популярність йому приніс оповідання «Челкаш», надрукований в 1895 році. В оповіданні ми бачимо маленьку частину із всього життя бідного селянина Гаврила й злодія Челкаша, що теж колись був селянином. На самому початку добутку ми випробовуємо зневагу до Челкашу, а до Гаврила — симпатію й жалість. Адже бедний молодий селянин, що прийшов на заробітки, потрапив під вплив злодія й п’яниці, що напоїв хлопця й умовив піти на злодійство.
Але чим ближче кінець оповідання, тим неприємніше стає нам Гаврило. Коли вони разом пливуть на човні, те Гаврило боїться за своє життя й обвинувачує Челкаша в тім, що це він його погубив. Селянин у чомусь прав, але в чомусь і не правах. Так, Челкаш напоїв його, так, умовив, але адже не вливав же він горілку насильно, не тяг за руку на човен.
Він просто сказав, що можна небагато заробити. Гаврило міг розгорнутися й піти, але спрага грошей зіграла свою роль, і він залишився. Він сам вибирав. А коли Гаврило довідався, скільки грошей залишилося після продажу краденого в Челкаша, те він втратив все людське, що було в нього, і ми бачимо, який він насправді.
За маскою бідного й простенького селянина ховалася жадібна й бездушна людина, що готова заради грошей убити товариша. І він робить таку спробу, а коли це йому не вдається, то починає принижено благати Челкаша віддати всі гроші на обзаведення господарством. У цей момент Челкаш випробовує відразу до тому, хто валяється на піску в його ніг. Гаврила важко назвати людиною, та й не хочеться, тому що їм рухала тільки одна думка — гроші.
І вся його істота перетворилася в руку, що тягнеться до Челкашу й ниє, молить, просить, вимагає, загрожує й знову просить Дуже точно зміг передати автор внутрішній стан кожного через відношення до моря. Челкаш любив море, йому подобалося плисти по спокійній і гладкій воді, обкутаною чорною завісою ночі, і відчувати солоний присмак на губах. Він «любив бачити себе кращим отут, серед води й повітря». Він вірив, що морська тиша вносить «у душу людини спокій і, ласкаво приборкуючи її злі пориви, народить у ній могутні мрії». За загрубевшей від пиятики й важкого життя оболонкою ще тепліє віра в прекрасне, уміння побачити й відчути це прекрасне. А Гаврило, охоплений тільки практичним інтересом і страхом, виявившись у море, почував себе «роздавленим цією похмурою тишею». Для нього море — це вода й небезпека, а в цей момент — можливість легко заробити гроші Ми бачимо, що Челкаш не жадібний, він не вміє збирати гроші. Для нього гроші нічого не значать.
Вони потрібні йому, щоб напитися, тому що п’яним він забуває про своє важке життя й почуває себе хазяїном усього миру. Тому він увесь час п’яний. Гаврило ж реально дивиться на мир і відмінно розуміє, що гроші в цьому житті значать дуже багато чого. Чим більше в тебе грошей, тим більше тебе поважають У своєму добутку автор не обвинувачує ні Челкаша, ні Гаврила.
Він показав нам дві різні долі, які починалися однаково, але в якийсь момент їхнього шляху розійшлися. Автор жалує своїх героїв. Чіл каша — за те, що держава не допомогла йому стати на правильний шлях і знайти себе в іншій справі, а не в злодійстві. Гаврила — за те, що держава (створило його таким твердим, жадібним і жадібним Основною рисою творчості Максима Горького є викриття буржуазної моралі й індивідуалізму. У його добутках виспівується героїчний подвиг в ім’я волі й щастя. Він реалізовує думку про людину-діячі, борці, герої.
Його добутку з романтичними героями потрясли російського читача вірою у всемогутність вільного людського духу, жагучою, всезахоплюючою спрагою відновлення, життєстверджуючою вірою вподвиг. Головними героями твору Горького «Челкаш» є Челкаш і Гаврило. Челкаш — злодій, п’яниця, що не має ні сім’ї, ні даху над головою. Він живе тим, що краде, а потім крадені речі продає скупникам. Гаврило — сільський хлопець, що приїхав у місто в пошуках кращого життя. У нього була одна мета — заробити більшу суму грошей, щоб зуміти побудувати будинок у селі й женитися на багатій дівчині. Зустрівшись випадково, головні герої домовляються вночі вийти на роботу.
Челкашу потрібний був помічник, щоб він допоміг йому зробити його звичайну справу. І він, пообіцявши Гаврилу, що дасть йому багато грошей, обирає його на цю посаду, не знаючи об нього дійсному характері Щирі особи Гаврила й Челкаша ми бачимо наприкінці оповідання, коли вони ділять зароблені гроші. Челкаш міг би не дати Гаврилу й гроша, тому що він виявився зовсім не придатним для цієї роботи Але Чіл каш щедро нагороджує свого «нічного» помічника, незважаючи на те що Гаврило йому тільки заважав і показав себе боягузом, людиною, що усього боїться й не має своєї думки. І коли Гаврило накинувся на гроші, які дав йому Челкаш, а потім попросив віддати йому ще й свої гроші, Чіл-Каш побачив, що перед ним коштує жадібна, жадібна людина. І якби Гаврило не зізнався Челкашу, що якби той не віддав йому всі гроші, він би вбив його, а потім сам їхніх забрал, Челкаш, може бути, спробував зрозуміти його. Але, як людина відкритий, що ніколи не приховує своїх думок і дій, вона, звичайно ж, не зміг простити зрадництва На початку оповідання ніхто не випробовує до Челкашу особою симпатії.
Але після того, як ми довідаємося про його долю, і після епізоду з Гаврилом відразу бачимо, що ця людина має такі якості, як внутрішня краса, енергія й сила життя, жаль до ближнього, любов до волі й незалежності. Гаврило ж, забравши ці гроші, все-таки не зможе жити із чистою совістю, і якщо він не зрозуміє, що не гроші роблять людини щасливим, а людина сам повинен шукати своє щастя, не принижуючись і не заподіюючи біль іншим людям, він не зможе прожити по-справжньому щасливе життя У своїй творчості Горький протиставляє людям рабської душі вільного й гордого героя, здатного на самопожертву в ім’я блага людей Багато різних думок і переживань виникло в мене, коли я читала оповідання М. Горького » Чіл-Каш». Письменник змогло точно передати всю картину злидарського існування людей, проникнути в них таємні мрії Він показав, у кого перетворюються люди, доведені до розпачу, до безвихідності побачивши чужого щастя й багатства. «Гришка Челкаш — запеклий п’яниця й спритний, сміливий злодій». Але цій людині не далекі жалість і жаль до своїх побратимів, приреченим на вбогість і безправ’я. Навіть у найважчі моменти Челкаш любується морем, що «вливає в душу людини спокій і, ласкаво приборкуючи її злі пориви, народить у ній могутні мрії». Недовіра, заздрість, покірна готовність прислужити, страх, підлесливість Гаврила протистоять поблажливості, презирству, упевненості в собі, сміливості, любові до волі Челкаша. Однак до здійснення злочину кожного підштовхують свої причини: одного підштовхує на дорогу злочину звичка, іншого — випадок.
Обоє вони виявляються перед випробуванням — спокусою грошима Автор показує нам духовна перевага Челкаша, що хоча й переводить Гаврила, але сам виявляється людяніше цього малого. Гаврило, обуревает почуттям власництва, готовий убити «не потрібного на землі людини» заради грошей. Гірко й боляче Челкашу бачити перекручене захватом жадібності особа Гаврили, що скиглить. Думка про те, що він «ніколи не буде таким жалюгідним, низьким, що не пам’ятає себе», змусила Челкаша задуматися про джерела рабської психології такої людини.
Незадоволеність своїм життям, почуття власного достоїнства, що не дозволяють миритися із часток рабів, — от що характеризує таких людей, як Челкаш. Однак такі люди не потрібні суспільству на відміну від маленького хазяїна Гаврила «Челкаш» — одне із кращих ранніх оповідань М. Горького, що несе в собі високої моральної якості В 1894 році великий російський письменник М. Горький пише своє оповідання «Челкаш». Уже в 1895 році «Челкаш» був надрукований у журналі «Російське багатство». Це оповідання принесло авторові широку популярність. Уперше в російській літературі головним героєм добутку є злодій, Челкаш.
При цьому автор не критикує свого героя, а показує, що існують такі «правильні» люди, які в духовному плані набагато нижче Челкаша. Як сказано вище, Гришка Челкаш — головний герой оповідання. Спочатку добутку «він був бос, у старих, витертих плисових штанях, без шапки, у брудній ситцевій сорочці». Заробляв на життя тим, що крав. От і тепер він украв і сховав дві мануфактури. Щоб їх вивезти, йому потрібний був помічник. Помічником був Ведмедик, але він потрапив вбольницу. У пошуках заміни Ведмедика Челкаш зустрівся із хлопцем. «На бруківці, прислонясь спиною до тумбочки, сидів молодий хлопець у синьої пістрьовій сорочці, у таких же штанях, у постолах і в обірваному рудому картузі» — це був Гаврило.
Простий селянський хлопець «широкоплечий, кремезний, русявий, із засмаглою й обвітреною особою й з більшими блакитними очами» приїхав на заробітки Не розуміючи, яку роботу пропонує йому Чіл-Каш, іде з ним на справу. Завданням Гаврила було гребти веслами. Уночі вони пішли за мануфактурою. Коли Гаврило усвідомив, що ця справа небезпечне, вона сильно злякався, «схлипував, плакав, сякався, ерзал по крамниці».
Він просився, щоб Челкаш відпустив його. Пройшовши всі перешкоди, вони «заробили» п’ятсот сорок рублів. Гришка відокремив хлопцеві сорок рублів. Коли прийшла настав час розставатися, Гаврило став просити Челкаша віддати йому всі гроші: «Голубчик!.. Дай ти мені ці гроші! Дай, Христа заради! Що вони тобі? Адже в одну ніч — тільки в ніч. А мені роки потрібні…
«. Гришка віддав йому всі гроші й, дивлячись на нього, почував, що сам «він — злодій, гуляка, відірваний від усього рідного — ніколи не буде таким жадібним, низьким, що не пам’ятає себе». Одержавши гроші, Гаврило розповів про свої задуми: «…думаю… вистачу я його — тебе — веслом… рраз!..
грошика — собі». Челкаш був вражений таким визнанням і забрал всі гроші назад. Челкаш ішов, але отут Гаврило показав себе підлою людиною, вона схопив камінь і кинув у злодія. Хлопець утік, але отямившись, повернувся.
Челкаш опам’ятався й відіпхнув від себе Гаврила. Хлопець благав Гришку простити його. Челкаш простив його й віддав йому гроші Порівнюючи простого хлопця й Гришку, видно, що хоч Челкаш і злодій, але він не такий жадібний і підлий, як Гаврило. Челкаш краде не для багатства, а для того, щоб жити нормально, а не так, як цей хлопець, що працює «задарма». Я думаю, що якби робоча людина, той же Гришка, одержував стільки грошей, щоб йому вистачало жити нормально, він, може, і не став би красти.
Звичайно, великий вплив на поводження людини робить суспільство. Челкаша всі називали злодієм, тим самим підштовхували його на це ремесло. Укравши один раз, людина на цьому не зупиниться, він бачить легкий шлях, як можна заробити гроші, і йде по ньому все життя, якщо його не зупинять