Чим мені близький Антон Павлович Чехов?
Майже в кожного з нас є письменник, що нам дорожче, ближче всіх інших, у якого ми звикли шукати відповіді на питання, які так часто виникають у нашім житті. Таким письменником став для мене Антон Павлович Чехов
Моє знайомство із Чеховим відбулося в раннім дитинстві, коли мамів прочитала мені «Каштанку». Мене до сліз схвилювала доля собаки, що втратила свого хазяїна, і я вже не могла равнодушно ставитися до того, що хлопчиська мучать кішок, стріляють із рогаток по горобцях… Я відразу починала уявляти собі, як боляче й кривдно цим беззахисним істотам, як вони страждають… І я вплутувалася в бійки, захищаючи ні в чому не винних тварин і птахів. Іноді мені здорово діставалося, але як я була щаслива, коли виходила переможницею. Кормила на сходах бездомних кошенят, виходила пораненого грака. Співчуття до страждаючих тварин, доброту й людяність мені допоміг осягти Чехов…
Наступна моя зустріч із Чеховим відбулася в школі. Ми проходили оповідання «Хамелеон». У нас у класі було захоплення знаходити серед хлопців тих, хто був чимсь схожий на героїв байок, казок, оповідань, які ми вивчали. Коли вчителька закінчила читати оповідання, ми всі, як один, повернули убік одного хлопчика, страшного ябеди й підлабузника, що постійно міняв свою точку зору залежно від обставин. Хтось із нас прошептав: «Хамелеон».
Я ніколи не забуду, як він гірко плакав… Це було так зненацька для нас, що ми всі йому простили. А він, по-моєму, змінився, став общительнее й добріше. Прізвисько «хамелеон» стало в нас одним із самих образливих. А інші оповідання Чехова («Толста й тонкий», «Людина у футлярі») допомогли нам зрозуміти, що в нас було дріб’язкового, потворного, боягузливого
Але по-справжньому я зрозуміла й полюбила цього чудового письменника й потягнулася до нього всім серцем тільки в десятому класі. У нас тоді було багато невирішених питань. Ми постійно сперечалися про сенс життя, про місце людини в суспільстві, про майбутню професію. Ці суперечки спалахували стихійно на класних годинниках, на уроках літератури й просто на змінах
Ми майже все не хотіли бути схожими на кого-небудь, хотіли знайти свій шлях
Пам’ятаю, що багато в чому тут допомагали уроки літератури. Герої, Толстого, Чернишевського, Тургенєва й Чехова теж шукали, і різниця в часі не заважала нам з величезною участю й впливом стежити за їхніми пошуками сенсу життя. Це питання хвилювало й багатьох героїв Чехова. От отут-те я зрозуміла й відчула всю глибину й щирість його добутків Оповідання й п’єси Чехова здалися мені настільки сучасними, що я побачила серед оточуючих мене людей і Ионичей, які в молодості багато про що мріяли, до многому прагнули, але швидко заспокоїлися й опустилися, і Беликових, які бояться зробити зайвий крок(«як би чого не вийшло»)
Чехів допоміг мені глянути на мир критично, відповістити на запитання: яким бути соромно і як уникнути цього. Герої його п’єс — смутні три сестри, невдаха дядько Ваня, милий недотепа Петя Трофимов — розкривали цілий мир складних людських взаємин, де зіштовхувалися високі почуття з низинними, вульгарними.
Але найбільше мені сподобалася «Дама із собачкою». Потрясла всеперемагаюча сила любові, що «воскресила» у людині людини, витягнулася його з болота обивательщини й вульгарності, глибоко схвилювала історія любові Гурова й Ганни Сергіївни
Його що сумніваються й думають герої змушують і мене думати. Читаючи твору Антона Павловича Чехова, я почуваю, що ненавиджу міщанство, святенництво й відсталість, вірю в людину, у його прекрасне майбутнє, коли наша Батьківщина буде квітучим садом.