Твір по літературі: Чим пояснюється успіх чичикова В «М. буд.» Гоголь типізує образи російських поміщиків, чиновників і селян. Єдина людина, що виділяється із загальної картини російського життя — це Чичиков. Розкриваючи його образ, автор оповідає про його происхожде-нии й формування його характеру. Чичиков — персонаж, історія життя кото-рого дається у всіх деталях. З одинадцятого розділу ми довідаємося, що Павлусь належав до бідної дворянської сім’ї. Батько залишив йому в спадщину полти-ну міді так завіт старанно вчитися, догоджати вчителям і начальникам і, са-моє головне, — берегти й збирати копійку.
Чичиков швидко зрозумів, що всі високі поняття тільки заважають досягненню заповітної мети. Він пробиває собі дорогу в житті власними зусиллями, не опираючись ні на чиє заступництво. Бла-Гополучие своє він будує за рахунок інших людей: обман, хабарництво, казно-крадство, махінації на митниці — знаряддя головного героя. Ніякі невдачі не можуть зломити його спрагу наживи. І щораз, роблячи непорядні по-ступки, він легко знаходить собі виправдання З кожною главою ми бачимо всі нові можливості Чичикова: з Вабило-Вим він нудотно-люб’язний, з Коробочкою — дріб’язково-наполегливий і грубий, з Нозд-Ревим — напористий і боязкуватий, із Собакевичем торгується підступно й невідступно, Плюшкина скоряє своїм «великодушністю». Але оборотний особлива увага на ті моменти поеми, де Чичикову немає необхідності маскуватися й змінювати себе заради пристосування, де він ос-тается наодинці із самим собою. При огляді міста N наш герой «відірвав при-биту до стовпа афішу, з тим, що б, пришедши додому, прочитати її хоро-шенько», а прочитавши, «згорнув охайно й поклав у свій ларчик, куди мав звичай складати все, що попадалося».
Це збирання непотрібних речей, ретельне зберігання мотлоху яскраво нагадує звички Плюшкина. З Вабило-Вим Чичикова зближає невизначеність, через яку всі припущення на його рахунок виявляються однаково можливими. Ноздрев зауважує, що Чичиков схожо на Собакевича: «Еникакого прямодушності, ні щирості! Зроблений-Ний Собакевич». У характері Чичикова є й манілівська любов до фрази, і дріб’язковість Коробочки, і самозакоханість Ноздрева, і груба прижими-стость, холодний цинізм Собакевича, і жадібність Плюшкина. Чичикову легко виявитися дзеркалом кожного із цих співрозмовників, тому що в ньому є всі ті якості, які становлять основи їхніх характерів. Все-таки Чичиков відрізняє-ся від своїх двійників у маєтках, він людина нового часу, ділок і приоб-ретатель, і має всі необхідні якості: «Еи приємність у про-роти й учинки, і жвавість у ділових іграх», але він теж «мертва душа», тому що йому недоступна радість життя Чичиков уміє пристосовуватися до будь-якого миру, навіть його зовнішній вигляд такий, що підійде до будь-якої ситуації: «не красень, але й не дурний на-ружности», «не занадто товстий, не занадто тонкий», «людина середнього років» — усе в ньому невиразно, ніщо не виділяється Ідея успіху, заповзятливість, практицизм заслоняють у ньому все чоло-веческие спонукання.
«Самовідданість», терпіння й сила характеру головного героя дозволяють йому постійно відроджуватися й проявляти величезну енергію для досягнення поставленої мети Чичиков змушений бігти з міста, але цього разу він досяг своєї мети, при-наближався ще на одну сходинку до свого безликого «щастю», і все інше для нього тепер уже неважливо.