чи Можна охарактеризувати поезію С. А. Єсеніна як ліричну сповідь, біографію у віршах
.. .Його поезія є як би розкидання
Обома пригорщами скарбів його душі
А. Толстой
Вірші Єсеніна — щира сповідь романтичної душі, що залучає натхненністю й прагненням оспівати кращі людські почуття. Вона искренно й правдиво розкриває пошуки складної душі й складного життя поета
У ранніх віршах Єсеніна виникають образи російських селян. От мужики ремствують на посуху, «знявши шапки, молячись і зітхаючи». От рибалки співають «десь удалині, на зламі ріки, древню пісню». Поет описує сільський побут, показує будинок, де «в’ється сажа над заслонкою», «пахне пухкими драченами», «щенята кудлатие заповзають у хомути». Саме тут, серед селянського життя, пройшло дитинство Єсеніна. Все це йому дорого, і про це він пише у своїх віршах. Молодий автор бачить поезію сільського життя, красу людей роботи
Єсенін виріс серед роздолля среднерусской природи, і вона навчила його «любити на цьому світлі все, що душу наділяє в плоть». Ранні вірші поета — визнання в любові до рідної природи, прагненню розчинитися в ній:
Край улюблений! Серцю сняться
Скирти сонця вводахлонних.
Я хотів би втратитися
У зеленях твоїхстозвонних.
У природі поет бачить джерело натхнення, воно відчуває себе часткою природи, адже його юні роки пройшли серед «ранкової й вечірньої заграви», «серед неба, покритого грозовими хмарами», «серед полів, які красуються квітами із зеленню».
Але крізь красу природи видні реальні прикмети побуту й роботи селянина:
Ах, і сам я в хащі дзвінкої
Побачив учора в тумані:
Рудий місяць лошам
Запрягався в наші сани
Великий вплив на творчість Єсеніна зробила пісенна лірика. Адже мама поета була чудової песенницей, і її пісні Єсенін згадував не раз. З раннього років він чув народні сказання, приказки, загадки. У цьому було його щастя як поета, от чому багато ранніх віршів Єсеніна написані в пісенному жанрі. Саме фольклор зміцнив його почуття любові до народу, Кродине.
Рання поезія Єсеніна насичена релігійними образами. Пізніше він скаже: «Та багатьох моїх релігійних віршів і поем я б із задоволенням відмовився, але вони мають велике значення як шлях поета до революції». І ще: «Я просив би читачів ставитися до всім моїм Иисусам, Божим Матерям і Миколам як до казкового в поезії».
Після переїзду в Москву, а потім у Петербург творчість Єсеніна придбало новий напрямок: поет звертається! до джерел минулого, намагаючись пояснити події сьогодення. Уже в «маленькій поемі» «Товариш» виникає образ робітника, що йде на смертельну сутичку, а в драматичній поемі «Пугачов» поет зображує найбільше селянське повстання. У поемі ж «Пісня про великий похід» Єсенін прагне повідати історію останніх двох сторіч Росії
Дореволюційна творчість Єсеніна відзначена пошуками своєї концепції миру й людини, остаточно сформулювати яку допомогла поетові революція. Ставши свідком подій революції, бачачи зміни, які відбуваються в країні, Єсенін глибоко відчув внутрішній настрій народу. Воно відбилося в циклі «Москва шинкарська». Поет, переживаючи разом з народом, не може визначити свого місця в житті, страждає від свідомості щиросердечної роздвоєності. Виходом його болю став вірш «Сповідь хулігана», у якому він засуджує міщанську відсталість і байдужість. Тут Єсенін розкрилася як людина великої душі, серцевий, чуйний, зосереджений, що замислюється над своєю долею
У віршах і поемах Єсеніна цього періоду звучить постійна й переконана віра в Росію, у велике майбутнє її народу. Але звучить у них і тривожну скорботу про близький серцю старому селу:
Світло місяця, таємничий і довгий,
Плачуть верби, шепотять тополі
Але ніхто під оклик журавлиний
Не розлюбить отчі поля
Сам себе Єсенін називав «поетом золотий бревенчатой будинку». Він відчуває себе «останнім поетом села»:
Не живі, чужі долоні,
Цим пісням при вас не жити!
Тільки будуть колось-коні
Про хазяїна старому тужити
Вторгнення цивілізації в село змушує поета задуматися над майбутнім росіянці села, над долею селянською Русі. У цьому бачиться нерозривний зв’язок Єсеніна із джерелами древньої Русі, з її селянською душею. Значну роль у творчості Єсеніна зіграла його більша закордонна поїздка. Він переконався, «до чого прекрасна й багата Росія. Здається, немає ще такої країни й бути не може». Ніщо не надихнуло його вдалині від рідної землі, про закордонні враження віршів він не писав. Але саме за кордоном виник задум трагедійної поеми «Чорна людина». Закордонні спостереження допомогли Єсеніну глибше усвідомити велике значення перетворень, які відбуваються на батьківщині. Поет не хоче залишатися в минулому:
Байдужий я став до халуп,
И очажний вогонь мені не милий…
У вірші «Русь радянська» Єсенін передає свої переживання при поверненні на Батьківщину. Єсенін приймає нове життя, воно проголошує вірність рідній країні:
Я буду оспівувати всією істотою в поеті
Шосту частину землі
З назвою коротким «Русь».
Єсенін продовжує розвивати художні прийоми, підсилює ліризм у своїй творчості. При цьому лірика стає глибше, отзивчивей і трепетней. «Відговорив гай золота», — так починає Єсенін один із самих знаменитих віршів. Образ гаю викликає тривожні спогади про випадні молоді роки. Скорбота про швидкоплинність життя опановує поетом:
У поезії Єсеніна часто звучить мотив смутку, жалю про випадну юність, розтрачених силах. У всім цьому видні особисті переживання Єсеніна, відбиття складного часу, у яке він жив
Крізь всю творчість Єсеніна проходить світлий образ матері поета. Єсеніну було всього дев’ятнадцять років, коли він з разючою відвертістю оспівав у вірші «Русь» смуток материнського очікування — «поджиданье сивих матерів». Вірність і сталість почуття він узагальнив в образі матері. Багато хвилювань приносить син матері, але все прощає материнське серце. «Про миючи терпляча мати!» — виривається в Єсеніна. Тужачи за будинком, він писав об «милої, добру, стару, ніжну матір»:
Дивиться, а очі сльозяться, сльозяться,
Тихо, безмовно, нібито без борошн
Хоче за чайну чашку узятися —
Чайна чашка сковзає з рук
А в «Листі матері» синовние почуття передані з разючою силою:
Ти одна мені допомога й відрада,
Ти одна мені несказанне світло
Чудовий росіянин поет С. Єсенін присвятив себе творчості, у якому відбилося всі його життя, всі його помисли
Кожний вірш — це ще одна сторінка великої книги його життя. Ця книга відкриває нам самобутній талант російського поета
Поезія Єсеніна повна любові до Батьківщини, матері-природі, до творчої роботи народу. Всі етапи пройденого життя Єсеніна відбиті на сторінках його поем і віршів. Тому із упевненістю можна сказати, що поезія Єсеніну — це ліричний опис усього його життя. Єсенін пішов з життя трагічно, передчасно. Але й те, що встиг зробити поет, стало безцінним національним надбанням