Дата народження — 04 квітня — 1894 Дата смерті — 18 квітня — 1977 Чижевський Дмитро Iванович ( 1894-1977) учений-енциклопедист, славіст, культуролог, філософ, літературознавець, релігієзнавець, лінгвіст. Народився Чижевський Дмитро Іванович 4 квітня (23 березня) 1894 р. у місті Олександрія Херсонської губернії (тепер — Кіровоградської областізакінчив Олександрійську чоловічу гімназію (1911Вищу освіту здобував у Петербурзькому (1911-1913) та Київському (1914-1919) університетах. 1921 долі виїхав до Німеччини, де навчався в Гейдельберзькому та Фрейбурзькому університетах. З 1924 долі викладає в Українському педагогічному інституті в Празі, а з 1929 — в Українському Вільному університеті в Мюнхені. В 1949-1956 роках працює на посаді професора Гарвардського університету (США), завідує філософським відділом Української Вільної Академії наук у Нью-Йоркові. З 1956 долі й до кінця життя обіймає посаду професора, керівника Інституту славістики Гейдельберзького університету (Фрнпомер 18 квітня 1977 долі в м.
Гейдельберг (ФРН). У російській Енциклопедії Брок-Гауза і Ефрона (т. 76,1903 р. ) згадується Петро Чижевський, «придворний тенорист», який отримав дворянство 1843 долі. Це був предок Д.
Чижевського. З роду Чижевських вийшов відомий український діяч, член торговельної місії у Швейцарії уряду УНР Павло Чижевський. Батька Д. Чижевського Івана Костянтиновича, артилерійського офіцера, за долю в народницькому гуртку було виключено з Військової академії, заарештовано й вислано з Петербурга на північ, а пізніше — на батьківщину, в Олександрію. Мати, українська дворянка Марія Єршова, була талановитою художницею. І. Рєпін, якого вона знала особисто, рекомендував їй розшукувати в провінції обдарованих дітей і навчати їх живопису, що вона й робила, поїхавши зі столиці за нареченим.
Незважаючи на ті, що Іван Костянтинович був членом земської управи, давав приватні уроки, сім’я жила досить скромно. Проте в родині панував культ науки, літератури, живопису. Дітей Дмитра та Марію виховували на ідеалах просвітництва. Підрісши, Дмитро організовує спочатку просвітницькі, а потім і політичні молодіжні гуртки, членуй яких збиралися в Чижевських удома. Молодь читала заборонені цензурою книги, а при зустрічах віталися словами «Ганьби згине дім Романових! ». Вісім майбутніх професорів були членами цих зібрань. А Дмитра Чижевського вже тоді однолітки з повагою називали професором.
Науки даються йому дуже легко. І, закінчивши 1911 долі зі срібною медаллю чоловічу гімназію, він вступає на фізико-математичний факультет Петербурзького університету. Проте клімат північної столиці вихідцеві з півдня не підійшов — він часто хворіє. І 1913 долі переїздить до Києва, де стає студентом історико-філологічного факультету університету св. Володимира. За революційну діяльність 1916 долі потрапляє до в’язниці. Алі жовтневий переворот визволив його.
1919 долі Д. Чижевський закінчує університет і отримує диплом першого (тобто найвищого) ступеня. Під година революції брава активну доля в російській фракції Центральної Заради. Представники «революційної влади» заарештували його, і лише щаслива випадковість уберегла Д. Чижевського від розстрілу. Про більшовицький режим Д. Чижевський говорив, що він не знає гуманності й повертає суспіль-ство до варварства. «Дивно, що знаходяться поети, які у своїх віршах прославляють цей бандитизм, мов досягнення поступу», — писав він. 1921 долі Д. Чижевський разом із дружиною Лідією через Підлещу добирається до Німеччини. Обоє записуються на навчання в німецьких університетах. На прожиття Чижевський заробляє лекціями з латинської мови. 1924 долі його запитане викладати в Українському Високому Педагогічному інституті ім. Драгоманова в Празі. 1929 долі він стає професором Українського Вільного університету (Мюнхенсвоїми працями з філософії та літературознавства Д. Чижевський здобуває авторитет у науковому світі. І в 1932 році його запрошують викладати в університеті в Галлі (Німеччина), де він здобуває титул доктора філософії. Багатші столичні університети (Віденський, Братиславський) хотіли запросити на тої годину досить відомого вченого, алі гітлерівська адміністрація не дозволила їм цього зробити, оскільки дружина Чижевського «не належала до арійської раси». Під година війни Д. Чижевський живе надзвичайно скромно, недоїдає. Та й після війни американська військова адміністрація не довіряє вченому, підозрюючи його в симпатіях до комуністів. Проте Чижевський бере доля в створенні в Німеччині Вільної Української Академії наук та відновленні Українського Вільного університету. Лише в 1949 році Чижевський зміг виїхати до США, де на нього давно чекали дружина Лідія та донька Тетяна, — Гарвардський університет запрошує його на посаду професора. На тої годину стан українознавства в цьому провідному американському університеті був вельми вбогим, про що Чижевський писав до Європи своїм друзям: «У бібліотеці є тільки «Кобзар» Шевченка в російському перекладі». 1956 долі Д. Чижевському пропонують очолити інститут славістики Гейдельберзького університету, на що він охоче погоджується. Фактично він і створив цей інститут, оскільки до приходу вченого тої існував лише номінально. Ця робота стала справою його життя. «Він віддав інститутові всю душу, інститут був для нього будинком, дружиною й дитиною», — писав його сучасник поляк А. Вінценз. У рекордний рядків бібліотека інституту зібрала понад 30 тисяч томів. Інколи вчений доводив університетську касу до відчаю, закуповуючи книги на суми, що набагато перевищували бюджет. Проте університет поставився до вч