Твір по літературі: Чому купець калашников переміг відважного бійця кирибеевича «Пісня про… відважного купця Калашникова» М. Ю. Лермонтова — це поема про двобій добра й зла, честі й безчестя Царський опричник Кирибеевич і відважний купець Калашников — головні герої поеми. Незважаючи на те що обоє сильні, молоді, гарні собою, вони в той же час сильно відрізняються друг від друга Степан Калашников любить свою працю, що вимагає від нього тямущості, ощадливості, далекоглядності. Купець чесний і господарський, він по праву пишається молодою дружиною. А вуж Алена Дмитревна — писана красуня: Горять щоки її рум’яні, Як зоря на небі божием, Коси русяві, золотаві, У стрічки яскраві заплетені, По плечах біжать, ізвиваються… Полюбив купецьку дружину улюблений царський опричник Кирибеевич і задумав недобру справу. Зустрівши якось увечері Алену Дмитревну, що верталася додому із церкви, він став її « цалавать-пестити», обіцяти золото, перли, яскраві камені й кольорову парчу, якщо вона полюбить його.
Ледве вирвалася вона з його рук, але вслід їй уже сміялися «злі соседушки». Але не тільки «чесну, непорочну» Алену Дмитревну осоромив і знеславив царський опричник. Він поласився на честь чужої сім’ї, і купець Калашников не міг стерпеть такої образи. Вирішив він вийти на смертний бій, «до останніх сил» з Кирибеевичем, не побоявшись сили й видали улюбленого бійця пануючи.
І бій свій Калашников почав із гнівних слів, обличающих підлість супротивника: А народився я від чеснова батька, И жив я за законом Господньому: Не ганьбив я чужої дружини, Не розбійничав уночі темною, Не таївся від світла небесного И не зрячи від цих слів «Кирибеевич сполотнів в особі, як осінній сніг», тому що зрозумів: не буде йому пощади й прощення за злодіяння. Так ще до останнього бою опричник зазнав поразки. Заслужена смерть наздогнала Кирибеевича, що посягнули на саме святе