Чому Н. А. Добролюбов назвав характер Катерини «cильним росіянином» характером? П’єса «Гроза», написана А. Н. Островським в 1859 році, стала об’єктом полеміки багатьох критиків, чиї думки були як позитивні, так і негативні. Але класичним трактуванням цього добутку прийнято вважати критичну статтю Н. А. Добролюбова «Промінь світла в темному царстві», у якій він спритно парирував випади інших критиків, відповів на багато читачЪів, що цікавлять, питання й проаналізував образи героїв драми. Особлива увага Микола Олександрович приділила характеристиці Катерини, головної героїні добутку. Адже вона, тендітна, беззахисна дівчина, була так самотня в «темному царстві» Диких і Кабанових. Але чому у своєму аналізі він назвав характер Катерини «сильним росіянином» характером?
На думку Добролюбова, Катерина дуже своєрідна. У її характері немає нічого зовнішнього, чужого, все виходить зсередини його; будь-яке враження переробляється в ньому й зростається з ним органічно. Вона діє не по переконанню або логічним доводам. Нею рухає натура. Катерина любить всі навколо себе: природу, сонце, церкву, свій будинок з мандрівницями, злиденних, яким вона допомагає, проявляючи чуйність, гостинність і безмежну доброту. Із усього існуючого вона вибирає тільки те, що не суперечить її натурі. Її душу набагато ширше й глибше, ніж в інших людей, вона вільна, розкріпачена й гармонічна.
Перебуваючи в неволі, Катерина не вередує, нікого не винить, живе дуже мирно й готова всьому підкоритися, що тільки не огидно її натурі. Зате, визнаючи й поважаючи прагнення інших, вона вимагає тої ж поваги до себе, і всяке стиснення її глибоко обурює. Вона не може витримати більше приниження й зважується на боротьбу за свої права, але будучи не в змозі постояти за себе, іде дорогою назад — сама біжить від згубників і кривдників, аби тільки не суперечити собі Добролюбов порівнює Катерину з багатоводною рікою: вона тече, як вимагає її Природна властивість. Не тому вирує вона, що воді раптом схотілося пошуметь, а тому, що це їй необхідно для подальшого плину. Так і в характері Катерини: ми знаємо, що він витримає себе, незважаючи ні на які перешкоди; а коли сил не вистачить, то загине, але не змінить собі Свого чоловіка Катерина не любила.
Але її не можна за це винити. «Їй просто не було особливого полювання виходити заміж, але не було також і відрази від заміжжя; не було в ній любові до Тихона, але не було любові й ні до кого іншому». Їй було однаково. Але, коли вона зустріла Бориса, у ній з’явилися нові почуття — пристрасть і любов. І в цих почуттях стала полягати для неї все життя, вся сила її натури.
До Бориса тягло її не одне те, що він їй подобається, до нього тягла її й потреба любові, смертельна туга її одноманітного життя й бажання бути вільної, вільної. Саме за волю Катерина готова була боротися й домагатися її будь-що-будь: отут і виявилася сила її характеру. Я вважаю, що Н. А. Добролюбов назвав характер Катерини «росіянином» і «сильним», тому що з таким характером людин здатний так любити, здатний так жертвувати, так переносити всі тяготи й позбавлення, залишаючись при цьому самим собою. Катерина мала характер, що не змогло змінити «темне царство».