Чому Обломов лежить на дивані? (По романі И. А. Гончарова «Обломов») Лежанье в Іллі Ілліча не було ні необхідністю, як у хворого або як у людини, що хоче спати, ні випадковістю, як у того, хто утомився, ні насолодою, як у ледаря: це було його нормальним станом И. А. Гончаров. Обломов Роман И. А. Гончарова «Обломов» був написаний ще в дореформений час.
У ньому автор з об’єктивною точністю й повнотою зобразив російське життя першої половини XIX століття. Сюжет роману — це життєвий шлях Іллі Ілліча Обломова, з дитячого років і до самої його смерті. Основна тема роману — це обломовщина — спосіб життя, життєва ідеологія; це апатія, пасивність, відірваність від дійсності, споглядання життя навколо себе; але головне — це відсутність праці, практична бездіяльність Поняття «обломовщина» застосовно далеко не до однієї Обломовке з її мешканцями, це «відбиття російського життя», ключ до розгадки багатьох її явищ. В XIX столітті життя багатьох російських поміщиків була аналогічного життя обло-мовцев, і тому обломовщину можна назвати «пануючою хворобою» того часу.
Суть обломовщини розкривається Гончаровим за допомогою зображення життя Обломова, більшу частину якої герой проводить, лежачи на дивані, мріючи й будуючи всілякі плани. Що ж заважає йому встати із цього дивана? На мій погляд, основна причина бездіяльності Обломова — це його соціальний стан. Він — поміщик, і це звільняє його від безлічі занять. Він — пан, йому не треба нічого робити — за нього всі зроблять слуги. В Іллі Ілліча ніколи навіть не виникало бажання робити щось самому, хоча винити його в цьому не коштує, тому що це — наслідок виховання. А виховання, атмосфера, у якій ріс маленький Обломов, зіграли величезну роль у формуванні його характеру й світогляду Народився Ілля Ілліч Обломов в Обломовке — цьому «благословенному куточку землі», де «немає нічого грандіозних, диких і похмурого», ні «ні страшних бур, ні руйнувань», де панують глибока тиша, мир і непорушний спокій. Життя в Обломовке була одноманітної, тут страшно боялися яких би те не було змін. У маєтку Обломових традиційним був полуденний «всепоглинаючий, нічим не победимий сон, щира подоба смерті».
І маленький Илюша ріс у цій атмосфері, він був оточений турботою й увагою з усіх боків: його мати, нянька й всього численна звита будинку Обломових обсипали хлопчика пещеннями й похвалами. Найменша спроба Илюши зробити що-небудь самостійно відразу придушувалася: бігати куда-либо йому часто заборонялося, у чотирнадцять років він був не в змозі навіть сам одягтися. А навчання Илюши в Штольца таким і назвати важко. Причини для того щоб хлопчик не поїхав у школу, батьки знаходили всілякі, аж до безглуздих і смішних Таким чином, живучи в такому будинку й у такому оточенні, Ілля Ілліч усе більше «просочувався» обломовщиною, у його свідомості формувався поступово ідеал життя. Уже дорослому Обломову була властива, по-моєму, трохи дитяча мрійність. Життя в мріях представлялася йому спокійної, розміряної, стабільної, а улюблена жінка — по своїх якостях більше, що нагадує мати, — люблячої, турботливої, співчутливої.
Обломов настільки поринув у мир своїх мрій, що повністю відірвався від дійсності, що він був не в змозі прийняти. («Де ж отут людина? Де його цілість? Куди він зник, як розмінявся на всякий дріб’язок?») Отже, реальність Обломов не приемлет, вона його лякає.
А є чи в Іллі Ілліча конкретна мета в житті, якщо не вважати тої обломовской ідилії? Немає. А є в нього яка-небудь справа, якій би він повністю віддавався? Теж немає. Виходить, і вставати з дивана ненавіщо. Обломовщина повністю поглинула Іллю Ілліча, що оточувала його в дитинстві, вона не залишила його до самої смерті. Але адже Обломов — людин з, «чистим, вірним серцем», з гармонічною, цільною, піднесеною, поетичною душею, у якій «завжди буде чисто, світло, чесно», таких людей мало; це «перлини в юрбі».
Але Обломов не знайшов застосування своєму величезному моральному, духовному потенціалу, він виявився «зайвою людиною», його розбестила сама можливість нічого не робити. Мені здається, якби не виховання, що породило нездатність Обломова до праці, цей людина могла б стати поетом або письменником, може бути, учителем або революціонером. Але, у кожному разі, він приніс би користь навколишньої, не прожив би життя впустую. Але, як говорить сам Ілля Ілліч, обломовщина його погубила, саме вона не давала йому встати з дивана, почати нове, повноцінне життя.