Визначивши в присвяті П. А. Плетньову роман як «собранье строкатих глав», Пушкін підкреслює ще одну ключову рису реалістичного добутку: роман як би «розімкнуть» у часі, кожна глава могла б стати останньої, але може мати й продовження, відкритим може вважатися й фінал «Онєгіна».
Пушкін видавав «Євгенія Онєгіна» главами — у міру написання, тим самим підкреслюючи самостійну цінність кожної глави. Реалистично й сама назва роману, тому що воно йде врозріз із літературними традиціями, що існували в ту пору: відсутній так звана експлікація, тобто розгортання, роз’яснення назви-ім’я героя («Памела, або Нагороджена чеснота»).
Крім того, як пише Ю. М. Лотман, вибором назви роману «…визначалися жанрова природа тексту й характер читацького очікування
Включення в назву не тільки ім’я, але й прізвища героя, причому не умовно-літературних, а реально-побутових, можливо було лише у відносно невеликому колі жанрів, орієнтованих на сучасний зміст і создающих ілюзію істинності події» (Лотман Ю. М.
Роман А. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін»: Коментар. Спб., 1995). По-своєму підсилюють атмосферу «реальності» героїв і їхніх доль уплетені в тканину роману «документи» — листа Тетяни й Онєгіна й пісня дівчин. Крім того, важливу роль у створенні «ефекту вірогідності» що відбуває грає перетинання романного часу й реального, зустрічі героїв «Євгенія Онєгіна» з реальними людьми, сучасниками Пушкіна, що мають достатня популярність
Так, Онєгін — приятель Каверіна: До lon помчався — він упевнений,Що там вуж чекає його Каверін…Тетяна в Москві зустрічається з Петром В’яземським: До неї якось В’яземський підсів… Тому ж завданню підпорядковане й перетинання літературного часу й простору роману із часом і простором інших художніх творів. Текст роману насичений літературними ремінісценціями — Онєгін рівняється те з реальним Чаадаєвим («Другий Чадаев, мій Євгеній…»), те з героєм комедії «Горі від розуму» Чацким (нагадаємо, що в образі Чацкого Грибоєдов відбив деякі риси П.
Я. Чаадаєва). На іменини Тетяни приходять герої Фонвізіна — «Скотининих чету сива». Одна із цілей цього прийому — відтворення справжньої культурної атмосфери епохи
Реалізм вимагає, щоб у добутку відчувався рух часу (зрівняєте, наприклад, з романтичною поемою Пушкіна «Цигани», де байдуже, триває дія місяць або рік). Як би відзначаючи тимчасові проміжки, події яких не відбиті в романі, Пушкін прибігає до прийому опущених строф (наприклад, фіктивний пропуск для позначення минулого часу в I главі — строфи XXXIX-XLI).Особливе місце в сюжеті й композиції роману займають Х глава й глава «Уривки з подорожі Онєгіна». Вони не включені в основний текст роману, але нескінченно важливі для глибокого цілісного сприйняття пушкінського добутку: духовна еволюція героя все-таки відбувається в романі, хоча й за рамками сюжету
За матеріалами: Монахова О. П., Малхазова М. В. Російська література XIX століття
Ч.1. — М.-1994. Кожний з вас, звичайно, зіштовхувався з курйозними ситуаціями і язиковими нісенітницями в різних публікаціях, у мовленні навколишніх
Спеціально для подібних язикових казусів відкрита рубрика . Надсилайте свої знахідки
Ми чекаємо ваших листів