Твір по літературі: Демократ базарів і ліберали кірсанови Як посравнить так подивитися Століття нинішній і століття минулий А. Грибоєдов Яскравим сонячним днем двадцятого травня тисяча вісімсот п’ятдесят дев’ятого року до постоялого двору на шосе підкотив тарантас, з якого вийшли два парубки. Як ми довідаємося пізніше, це Євгеній Васильович Базарів і його друг Аркадій Кірсанов. Однак варто задуматися, чому автор уже на початку добутку називає точну дату подій, що відбуваються. Перенесемося подумки в епоху кінця п’ятидесятих років дев’ятнадцятого сторіччя. «Так адже цей же час перед скасуванням кріпосного права»,- скажете ви. Дійсно, у ці роки оголилася криза кріпосницької системи, але тоді ж відбулося не менш важливе для Росії подія — вихід на арену боротьби за звільнення народу нового типу суспільного діяча — революціонера-демократа. Причому це народження йшло в найгострішій боротьбі з відживаюче своє століття лібералізмом Що ж таке лібералізм і демократизм?
Лібералізм виник як прогресивний плин і означав любов до народу, протест проти всього темного й притеснительного, повага до мистецтва, науці. Але із часом цей рух втратив свої початкові принципи, пішло на компроміс із реакцією. Його сутністю став захист привілеїв панівного класу й у теж час боротьба проти виродливих форм експлуатації, але тільки шляхом реформ: адже лібералізм був супротивником руху мас. «Базіками, хвальками й дурачьем» назвав лібералів Н. Г. Чернишевський И в цей же час у безперервній боротьбі з лібералізмом відбувається процес становлення революційної демократії, що послідовно й дійсно боролася за справжні інтереси народу. И.
С. Тургенєв, що володіє винятковим дарунком угадувати явище, що зароджується, виразив у своєму ро мане «Батьки й діти» ідейні суперечки лібералів і демократів, художньо втілених в образах панів Кірсанових і різночинця Базарова. Познайомимося з героями ближче. В образі Євгенія Базарова сконцентровані дрібні крупинки властивостей, властивому молодому поколінню. Важке, бідне, трудове життя в молодості привчили його до позбавлень, виробила презирство до комфорту й добірності, зробила сильним і суворим. «Демократом до кінця нігтів» називає його автор. Праця, творча діяльність, життя, що приносить реальну користь,- от ідеал Базарова. Роки завзятої роботи зробили його образованнейшим людиною. Його головний предмет — природничі науки.
«Так він все знає» — ці слова Аркадія прекрасно характеризують кругозір Євгенія. Глибоке вивчення природничих наук зробило його матеріалістом, досвід став для нього єдиним джерелом пізнання. Матеріалістичний світогляд породив нігілізм Базарова, тобто заперечення застарілих авторитетів, принципів життя, відношення до всього із критичної точки зору. Це заперечення носило революційний зміст, заключавшийся в безкомпромісній боротьбі з барством, у рішучому розриві з лібералізмом, презирстві до фразерства. «І якщо він називається нігілістом, то треба читати: революціонером»,- відзначав Тургенєв И от цей передовий, мислячий революціонер-демократ попадає в гніздо лібералів Кірсанових.
В особі Миколи Петровича письменник показав риси помірно-ліберального дворянства, що прагне до різних перетворень і не відкидає можливості компромісу з демократами. Микола Петрович — м’яка, чутлива, гуманна людина, що любить мистецтво, що почуває красу природи. Своє покликання він бачить у господарській діяльності, здійсненні перетворень у маєтку, поліпшенні життя селян. Як прагне він пристосуватися до нового часу, поспіти за життям! «Здається, я все роблю, щоб не відстати від століття: селян улаштував, ферму завів, учуся, взагалі намагаюся стати урівень із сучасними вимогами»,- досадує він. Але, незважаючи на його працьовитість і запопадливість, всі починання кінчаються крахом, «і недавно заведене на новий лад господарство скрипіло, як немазане колесо, тріскотіло, як домоделанная меблі зі старого дерева», а все маєток мав жалюгідний вигляд Ставши світовим радником, він «трудився щосили». У чому ж полягає його безустанна праця? Так у тім, що Микола Петрович «безупинно роз’їжджає по своїй ділянці» і «вимовляє довгі мовлення».
От він, російський лібералізм зі своєї дряблостью й безсиллям! Старшого Кірсанова, Павла Петровича, на противагу Базарову можна назвати «аристократом до кінця нігтів». Аристократизм і англоманство — один із принципів цієї людини, без яких він не мислить свого існування. У зовнішності (акуратно виголене підборіддя, гарні нігті, прекрасні білі зуби), в одязі (накрохмалені комірці, витончений костюм) і в поводженні (приємний голос, легкий нахил голови, відмова від рукостискання з Базаровим) відчувається бажання щегольнуть своїм аристократизмом. У молодості Кірсанов блищав у світлі, його очікувала блискуча кар’єра, але нещасна любов зломила світського лева, і життя його стала порожній. Знайти службу він не захотів і, доживши до сивин без мети й справи, приїхав до брата в село, де, оточивши себе витонченим комфортом на англійський смак, перетворив своє життя в спокійне животіння Спокійне, розміряне існування панів Кірсанових перериває раптовий приїзд Євгенія Базарова, демократизм якого з першої ж зустрічі відновлює проти себе аристократа Павла Петровича. Усе в ньому: від «довгого балахона з кистями», «червоної руки» до самовпевненого, незалежного звертання — викликає ворожість Кірсанова, що незабаром переростає у відкриту ненависть. Різні погляди героїв на життя неминуче ведуть до зіткнення двох таборів.
«Меж ними все народжувало суперечки»: і шляхи розвитку країни, і призначення людини, і відношення до народу, і питання про матеріалізм і ідеалізм, науці, мистецтві, природі Одним із принципів Павла Петровича є проповідь політичних воль, прогресу, конституції, гласності. «Мене всі знають за людину ліберальний і люблячий прогрес»,- говорить він про себе. Але ця половинчастість, боягузтво цілей лібералізму, звичайно ж, перебуває в протиріччі з поглядами демократизму. Базарів заперечує всі «у людському побуті прийняті постанови», тобто всю систему суспільного устрою в ім’я корисності «Ми діємо в силу того, що ми вважаємо корисним». «Будувати — не наша справа. Спершу потрібно місце розчистити»,- говорить Базарів, виражаючи цими словами таємної думки Революційність мислення Базарова, сміливість його поглядів — все це накладає особливий відбиток на його особистість.
Саме це найбільше й злить Павла Петровича, болючіше всього б’є його по «почуттю власного достоїнства». Лікарський син представляє силу, що загрожує стану аристократів. Може бути, Павло Петрович дуже хотів би принизити Базарова, представити його грубим, необтесаним мужланом. Базарів же не так крейда, щоб звернути своє збурювання проти незначного «повітового аристократишки». У нього є більше серйозний супротивник — самодержавно-поміщицький лад Дуель вирішить питання про те, хто з них є носієм щирої шляхетності й теперішнього почуття честі. Тургенєв надав Павлу Петровичу самому відповісти на це питання. І Павло Петрович відчув себе морально переможеним Разночинная демократія робила вирішальний крок на шляху до революційного скинення експлуататорського ладу. От чому такі люди, як Базарів, ніколи не зникнуть із особи землі, вони будуть вічною часткою життя. Вони «битися хочуть», а без їхнього бунтарства неможливе народження нового