Державін. Фелица. Репутація поета складається при його житті. Реальне ж розуміння його поезії і її місця в літературному розвитку визначає й спричиняється історія. Яскравою ілюстрацією цієї закономірності є творчість Державіна. Слава прийшла до Державіна раптово в 1783 році, коли в першому номері журналу «Співрозмовник аматорів російського слова» була надрукована його ода «Фелица». Вірш, звернений до Катерини II, сподобалося імператриці, автор був нагороджений золотою табакеркою й 500 червінцями Відбувалося це в пору наростаючої кризи класицизму, коли ода себе зживала.
Правила нормативної поетики зобов’язували додержуватися зразків (реально в Росії — наслідувати од Ломоносова). Державін же виступив зухвалим руйнівником естетической системи класицизму, сміливим новатором, що відкрив російської поезії нові шляхи Що ж зробив Державін? «Шлях непроторований і новий ти обрав». І на цьому шляху виявилася його оригінальність: зберігаючи високу тему — оспівуючи «чесноти» імператриці, — він відмовився від риторики й простим складом виразив своє особисте відношення до Катерини II і її оточенню: «Ти простотою вмів себе серед нас вознесть».
Його ранні оди, особливо знаменита «Фелица», також містять у собі нагнітання врочистих вихвалянь цариці за високу добродетельность її правління. З 26 десятистиший «Фелици» (лірична медитація в 260 віршів») 19 виражають такі розтягнуті й багато в чому одноманітні вихваляння. Але автор цієї оди почав творити в той час, коли сверхличность цивільного мислення, властива «ортодоксальному» класицизму, стала вже втрачатися, коли в ньому вже виникала диференціація особистого початку, порушуваного кризою, що почалася, старого станового суспільства і його влади. Це приводило до істотних зрушень у сфері художнього «світогляду», до подолання його цивільно-моралістичної абстрагованості й, зокрема, до значного посилення предметної зображальності в жанрі цивільної оди. Державін і виступив тут як поет-новатор — він уразив своїх сучасників введенням у цей «високий» і врочистий жанр мотивів гумористичного зображення приватного життя В «Фелице» після 4 строф вступу й перших вихвалянь строгого життя цариці, по контрасту з ними, випливають 7 строф, що містять злегка глузливе зображення вільного й безтурботного життя самого ліричного суб’єкта, одного з наближених цариці, а в натяках — і її вельмож. У цих строфах предметна зображальність виникає при відтворенні окремих моментів привільного життя вельможею, воно явно переважає над медитативностью. Але вона все-таки підпорядкована загальної іронічної інтонації опису. І навіть синтаксично цілих п’ять строф такого опису зв’язані між собою анафоричними повторами сполучника «або» («Або в бенкеті я пребогатом, // Де свято для мене дають, // Де блищить стіл сребром і златом, // Де тисячі різних блюд…
», «Або серед гайка прекрасної, // В альтанці, де фонтан шумить…» і т.д.). А далі, розвиваючи той же контраст, поет знову звертається до довгих, нагнічених і врочистих славослів’їв цариці й веде їх в абстрактно-медитативному плані.