Доля головного героя в романі А. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін» «Євгеній Онєгін» — це добуток, у якому «відбилося століття». Хворобою століття, хворобою «зайвих людей» була «російська нудьга». Дослідженню цього явища й присвятив Пушкін свій роман. Головний герой роману, володіючи богатим духовним і інтелектуальним потенціалом, не може знайти застосування своїм здатностям у суспільстві, у якому він живе. У романі Пушкін порушує питання: чому так відбулося? Для відповіді на нього поет досліджує й особистість Онєгіна — молодого дворянина 10-х — початку 20-х років XIX століття, і середовище, що його сформувала. Тому в романі так докладно розповідається про виховання й утворення Онєгіна.
Виховання його поверхово й безплідно, позбавлено національних основ У першому розділі поет детально описує времяпрепровождение Онєгіна, його кабінет, навіть його обід. Ми бачимо молодого дворянина, «забав і розкоші дитя». Життя петербурзького світла «одноманітна й строката», порожня й штучна. Онєгін, будучи людиною досить розумним і критично настроєним, здатним судити себе й світло, розчарувався у світській суєті, їм опанувала «російська нудьга». Таке критичне відношення до дійсності ставить Онєгіна вище більшості людей його кола. Але Пушкін не приймає його песимізму й «похмурості». Прагнення до волі (особиста й суспільної), творчість, любов могли б бути доступні Онєгіну, але заглушені в ньому середовищем, вихованням, суспільством Зовнішні обставини — смерть дядька, необхідність вступати в права спадщини — дають можливість Онєгіну перемінити звичну обстановку Два дні йому здавалися нові Відокремлені поля, Прохолодь похмурої дуброви, Журчанье тихого струмка; На третій гай, пагорб і поле Його не займали боле… Миттєве охолодження Онєгіна до сільської краси передає його пересиченість і втрату здатності захоплюватися прекрасним.
Однак, побачивши перший раз сестер Ларіних, він зумів розглянути особливу, сховану красу Тетяни: …Я вибрав би іншу, Коли б я був, як ти, поет Зійшовшись із Ленским, Онєгін міркує про «суспільний договір» Руссо, про науку, релігію, моральні проблеми, тобто про усім, що займало розуми передових людей того часу. Але Пушкін показує складне переплетення «старого» і «нового» в особистості героя. Онєгін, пішовши на дуель із Ленским, виявився «не чоловіком із честю й розумом», він злякався «мненья світла», що так нехтував Убивство друга потрясло Онєгіна. Він відчув себе самотнім, спустошеним, у нього виникло «полювання до зміни місць».
Подорож змінила Онєгіна. Напружені переживання, міркування збагатили його внутрішній мир. Тепер він здатний не тільки холодно аналізувати, але й глибоко почувати, любити. Для Пушкіна любов — це можливість «пробудження душі». Після відмови Тетяни, після духовного переродження, після морального потрясіння Онєгін повинен почати нове життя, у колишньому напрямку вона розвиватися вже не може Фінал відкритий. Майбутнє Онєгіна невідомо.
Адже доля людини залежить не тільки від особливостей його особистості, його прагнень і ідеалів, але й від зовнішніх подій. Час змінюється, приносить багато несподіваного. По-новому складаються суспільні умови, і подальше життя героя — чи відродяться його душа або згасне остаточно — залишається за межами роману.