Драма Олександра Олеся «по дорозі в казку». Трагічна суперечність між духовністю, мрією й жорстокістю

Мета: опрацювати зміст етюду, визначити тему, проблеми, Розкрити власне розуміння образів-символів, зокрема символ дороги в Казку; дати порівняльний аналіз етюду й поеми І. Франка «Мойсей»; сформулювати відповідь на питання: «Казка життя людства — ви­мисел чи реальність?»; розвивати мислення, мов­лення учнів, учити будувати власні висловлювання з приводу порушених проблем у творі; спонукати учнів до осмислення благородства вчинків, які здій­снюються заради щастя людей.

Тип уроку: комбінований. Обладнання: текст твору, літературознавчий та тлумачний слов­ники.

ХІД УРОКУ І. АктуалізаціяОпорнихЗнань, Умінь, Навичок • Чим приваблює читача інтимна лірика О. Олеся? Продекла­муйте один із його віршів.

• Доведіть, що назва першої збірки відбиває істотне в житті її автора. • Як передається краса природи в поезіях О. Олеся?

• Яке місце у творчості поета посідає громадянська лірика? Заслуховування усних висловлювань «Особливості поезій митця» І. МотиваціяНавчальноїДіяльностіУчнів. ПовідомленняТемиЙМетиУроку Сьогодні ми будемо говорити про досить актуальну в наш час тему: лідер і народ. Для того щоб дати об’єктивну оцінку зазна­ченій проблемі, з’ясуймо, що означають лексеми «лідер», «пово­дир», «пророк», «народ», «юрба», «маса», «натовп». На основі Драматичного етюда О. Олеся «По дорозі в Казку» ми маємо ство­рити модель-ідеал народного лідера.

Іі. СприйняттяЙЗасвоєнняУчнямиНавчальногоМатеріалу 1. Повідомлення учнів Загальна характеристика драматичної спадщини О. Олеся Драматична напруга життя, що вривалась у творчість поета, спонукала його освоювати нові жанри, у яких з більшою експре­сією можна було висловити почуття й думку. Олесь створює низку драматичних етюдів — «По дорозі в Казку» (1910), драматичні поеми «Над Дніпром» («Весняна казка», 1911), «Трагедія серця» (1911), «Злотна нитка» (1912), «Тихого вечора» (1912), віршо­вана «дума-п’єса» «Хвесько Андибер» (1916), драматична поема «Ніч на полонині» (1941, надр. 1943–1944). Ці твори репрезенту­ють неоромантичний напрям в українській літературі, особливо яскраво визначений творчістю Лесі Українки, а також Спиридона Черкасенка, Василя Еллана-Блакитного, Василя Чумака. О. Олесь фаховим, професійним драматургом, який писав би для театру, не був. Четверту книгу він назвав «Драматичні етюди» (1914). Це невеликі драматизовані ліричні поеми. Драматичні етюди та поеми Олександра Олеся основані на фольклорно-міфічному матеріалі, у них протиставляється сіра, гнітюча буденщина високим мріям і пориванням людини. Хоч у цих творах часто не вказується на місце й час дії, персонажі майже не конкретизуються в національній чи соціальній пло­щині, проте символістсько-алегоричні узагальнення не затіню­ють спроектованості в сучасну авторові українську дійсність. Зрозуміло, самою тематикою, своєрідністю її художньої реаліза­ції твори Олександра Олеся протистояли побутово-етнографічній драматургії XIX ст.», були явищем новаторським. Наснажені емоційністю, тонким ліризмом, драматичні твори Олександра Олеся виділяються підкресленим психологізмом, що дає підставу відносити їх до тих «драм настрою», які вийшли на перший план у творчості Антона Чехова, Генріка Ібсена, Гер-гарта Гауптмана. Одне слово, Олександр Олесь залишився лі­ричним поетом і в драматургії. В останні роки життя в еміграції О. Олесь створив низку драматичних казок для дітей. Проблема вождя й маси у світовій літературі Драматичною поемою «По дорозі в Казку» Олесь вступає в по­леміку з популярним російським текстом Максима Горького «Ле­генда про Данко», що відокремилась від конкретної художньої ре­альності та претендувала на роль девізу для радикальної інтелігенції Не тільки Росії, а й України. У творі домінує тема романтичного героя, який намагається вивести людство із темряви до світла. У казці «буревісника російської революції» романтичний герой гине, розтоптаний юрбою, що поривається уперед до «світлого майбутнього».

Можна провести відповідні паралелі між етюдом «По дорозі в Казку», де герой веде людей від безпросвітності до щастя, з раніше написаною драмою норвежця Генріка Ібсена «Бранд», у якій також підносився образ мужнього проводиря, котрий дбає не про себе, а про інших. 2. Колективна робота над змістом твору На початку твору ми бачимо юрбу людей, як її характеризує автор у ремарці.

Що їх турбує найбільше? Окресліть коло їх інтересів. У яких умовах живуть люди? Чи можемо ми цих людей назвати народом? Обґрунтуйте.

Чому юрба людей бере на сміх юнака? Чому люди не намагаються знайти дорогу з лісу? Як натовп реагує на першу спробу головного героя знайти до­рогу? • Чи одразу натовп повірив юнакові, що переконало його в тому, що Він знайшов шлях?

• Якою описує Він країну Казку? • Як змінюється настрій та ставлення людей до головного ге­роя? На яких деталях портрету акцентує увагу автор? Знай­діть підтвердження в тексті.

• З якими словами Він звертається до юрби, щоб підтримати її віру й упевненість у діях. Наведіть приклади з тексту.

• Коли й через що головного героя починають мучити сумніви? Як Він поводить себе у хвилини зневіри?

• Прочитайте й прокоментуйте уривок від слів: «Учителю! Нам ска­зали, що ти з дороги збився» до слів: «Я умираю… Я умру. » • Яке значення має образ хлопчика у творі?

• Як хлопець пояснює, чому юрба втратила право потрапити в Казку? 3. Робота в групах 1-ша група Завдання. Виписати цитати до образу головного героя. Скласти його образну характеристику. Цитатний план до характеристики: 1. «Куди йому питать ведмедя? Він борсука злякався вчора».

2. «Я не боюсь небес! Мої відкриті груди».

3. «Так, так… Боротись я не вмію, і не дало життя мені у руки зброї. Я слабкий». 4. «Коли б на землю він дивився, то може б і знайшов, а то він дивиться угору. Збирається усе літати».

5. «О, коли б міг я іскрами вогняних слів своїх цей ліс прокля­тий запалити і вам одкрити небо». 6. «Він демон. Він пророк». 7. «Де жертви, там і перемога». 8. «Згоріть — в житті — єдине щастя». 9. «Ви чуєте, як у його голос дрижить? Ви бачите, як жахливо у його бігають очі… Він не знає. Йому здається». 10. «Ранок! Ти засвітив його і сам безсило погасаєш!» 2-га група Завдання. Виписати цитати до образу юрби. Охарактеризу­вати натовп.

1. «Дарма!

Привикнуть до всього можна». 1.

«Смійтесь! Ваш сміх мене минає». 2. «Твій швець не був ніколи в небі, твій швець нікого не зді­ймав з землі угору, нікого не кликав». 3. «Та ти кажи: ми й лежачи почуєм». 5. «У їх душа як кремінь: б’єш крицею по ній, а з неї іскри ллються». 6. «…всі як камені лежать. Не дивиться їм в очі «завтра». На­їлись хліба,— ну, і досить». 7. А завтра кору гризтимуть, а там траву». 8. «На те живем, щоб вік дожити». 9. «Так ви не люди, а страховища якісь! Я вас… боюсь!..» 10. «Розбили голову… Розбили голову. Я умираю». 3-тя група Завдання. Дослідити композицію, проблематику й жанр твору. Розкрити значення образів-символів: образи лісу, маку, терно­вого вінка, дороги в Казку, країна Казки. (Робота з літерату­рознавчим словником.) 4-та група Завдання. Зробити порівняльний аналіз драматичного етюда «По дорозі в Казку» й поеми І.

Франка «Мойсей».

«По дорозі в Казку» «Мойсей»
Тема
Ідея
«По дорозі в Казку» «Мойсей»
Якій ідеї підпорядко­вані дії головного героя?
Ставлення юрби до свого поводиря
Чому герой не дося­гає мети?
Чи побачили герої омріяну країну?
Який фінал творів?

Додатковий матеріал Трагедію революційного проводиря й маси-юрби з її інерцією і вульгарним скептицизмом або, так званим здоровим розумом, глибоко відчувши її в тодішніх відносинах, поет відтворив у своїй драматичній поемі «По дорозі в Казку», найбільшому і, мабуть, чи не найкращому своєму творі, написаному у 1912 році. У сим­волічнім образі шукання стежки в глухому лісі Олесь зумів про­зоро й сильно представити складний шлях пошуку ідеалу життя, з гіркотою демонструючи трагічну суперечність між духовністю, мрією і жорстокістю, прагматизмом, обмеженістю пригніченого лихом натовпу: переходи до віри й обожнювання вождя під його самопевним покликом; короткий революційний пафос і рапто­вий упадок при перших проявах слабкості й вагання «вчителя». Безперечно, такий сюжет не може не викликати асоціації з пое­мою І. Франка «Мойсей», де ізраїльський народ, шукаючи шлях до обіцяної Богом землі, також легко зрікається свого лідера, втративши віру в світле майбутнє. Але й народ, який ніс у собі рабський дух, не повинен був увійти в Землю Обітовану; через те й водив його Мойсей сорок років пустелею, щоб покоління, яке зазнало рабства, вимерло: колишні раби не можуть бути вільними людьми в обіцяній Богом землі. Через кілька років Олександр Олесь ще раз звернувся до цієї теми, що, глибоко його займала,— у гарній поезії «Лебідь», де знов-таки символічно показав поводиря, який тільки ціною влас­ної крові зумів відкрити своїй «зграї» шлях до «світлого май­бутнього»: На болоті спала зграя лебедина, Вічна ніч чорніла, і стояв туман…

Спало все навколо, тільки білий лебідь Тихо-тихо сходив кров’ю своїх ран… Олесів поводир також помирає біля самої брами Казки. Він гине від руки своїх, тих, кого вів за собою. Герой не виявив рис справжнього революціонера — проводиря народу, не зміг бути непохитним до кінця й підтримувати цю впевненість у тих, хто у важку хвилину впав у сумнів і виявив хитання, чим посіяв зне­віру і розчарування. Вічна казка, Країна Казки, Земля Обітована з’являлися мит­цям, коли передчуття невідворотного майбутнього охоплювало су­спільство. Довести свій народ до омріяного прийдешнього зможе тільки стійкий борець, справжній провідник нації.

О. Олесь дав українську інтерпретацію сюжету, розцвітив його деталями національної історії. Браму до Країни Казки відчиняє Хлопчик — символ нового покоління, якому творити диво май­бутнього дня. У Олександра Олеся юрба повертає назад, у ліс, на болото, не дійшовши трохи до галявини, звідки вже було видно чарівну й прекрасну Країну Казку.

Юрба про це так ніколи й не дізна­лася. Герой, замордований тими, кого хотів вивести до Казки, помирає, але бачить з узлісся наочно свою мрію.

До нього підхо­дить хлопчик, який справді живе в Казці. За О.

Олесем, Казка — не для всіх. Принаймні, не для тої жорстокої та темної юрби, що постає як об’єкт творчої активності героя. Висновок поета песимістичний: доки Людина залишається темною та жорсто­кою, марно шукати шляху до Країни Казки.

Чинники світового зла — не в умовах життя, а всередині людини. І водночас фінал драматичної поеми О.

Олеся полишає світле враження, бо Країна Казка виявляється існуючою цілком реально. Ііі. УзагальненняВивченогоМатеріалу — На початку уроку ми дали тлумачення таких понять, як: юрба і лідер. Використавши приклади з твору О.

Олеся, створіть асоціативні кущі до понять: Лідер — духовна сила — особистість — благородство вчин­ків — альтруїзм — самопожертва… Юрба — маса — безформенна — інстинкти — стадо — злість — злорадство — жорстокість — … Скласти усне висловлювання «Казка життя людства — вими­сел чи реальність?» «Мікрофон» Продовжіть речення: Щоб успішно досягти мети, треба… IV.Висновок Багато світових і українських митців у своїх творах намага­лися відтворити й розв’язати проблему вождя й маси. О. Олесь у драматичному етюді «По дорозі в Казку» подав інтерпретацію цієї проблеми з погляду людини ХХ століття. Ви у своїх усних висловлюваннях намагалися створити ідеал лідера ХХІ століття.

Як бачимо, уявлення пращурів і нащадків збігаються. V.ОголошенняРезультатів навчальноїДіяльностіШколярів VI.ДомашнєЗавдання Навести приклади з історії, життя про благородні вчинки, що здійнювалися заради щастя людей.