Драматизм долі дуни вириной

Твір по літературі: Драматизм долі дуни вириной Мені дуже сподобалася повість А. С. Пушкіна «Станційний доглядач», тому що вона змушує задуматися над превратностями людської долі. Незвичайність повести полягає не тільки в несподіваній кінцівці, але й у тім, що в нейнет однозначно позитивних або однозначно негативних героїв Дуня Вирина — дочка станційного доглядача, навколо її долі розвивається весь сюжет. Гарна, господарська, розумна, вона не може не сподобатися. Батько не нарадується на Дуню, на якій тримається все небагате господарство. Але от у їхньому житті з’являється ротмістр Мінський, котрий, прикинувшись хворим, уводить батька в оману й відвозить дівчину із собою — у місто.

Лише наприкінці ми довідаємося, що Мінський був дійсно закоханий і мав щодо дочки доглядача самі серйозні наміри. Однак ротмістр прекрасно розумів, що Самсон Вирин, навчений життєвим досвідом, нізащо не повірив би в них серйозність Нечесно, мені здається, надійшла Дуня. Кілька років живучи в багатстві й розкоші, вона навіть звісточки не надіслала своєму страждаючий від туги й самітності батькові. Може, дівчина хотіла забути про минуле життя? Або Мінський, за який вона вийшла заміж, забороняв їй? Ми цього ніколи не довідаємося. Однак зв’язок Дуни з батьком, імовірно, була занадто велика, тому що через роки, молода бариня все-таки приїхала в рідні місця.

Але було вже пізно, тому що Самсон Вирин умер И все-таки доля Дуни здається мені драматичної, тому що не кожний, напевно, зможе витримати й прийняти такі зміни у своєму житті, коли за кожним поворотом тебе чекає невідомість