Драматургія

Твір по літературі: Драматургія Як стиліст Чехов недосяжний В. Трофимов Стислість — сестра таланта А. Чехов Антон Павлович Чехов все життя тяжів до театру. П’єси для аматорських спектаклів були його першими юнацькими добутками. Оповідання Чехова настільки насичені діалогами, за допомогою яких автор прагне виразити основні думки персонажів, що вони прямо-таки просяться на сцену.

Жоден письменник не може зрівнятися із Чеховим по числу інсценованих добутків В 1881 році була поставлена перша більша драма Чехова «Іванов». П’єса розповідає про те, як у вульгарному суспільстві, де сам «повітря застигло від туги», де зловтішно брешуть, отчаивается й гине чимала людина. Уже в першому великому добутку А. П.

Чехова з’явилося, за словами Немировича-Данченка, натхненне з’єднання простої, живої, буденної правди із глибоким ліризмом, що став відмітною рисою драматургії Чехова У п’єсах Антона Павловича, як правило, показані не які-небудь виняткові події, а звичайний, повсякденний стан людини, що породжує конфлікт між ним і умовами його життя. Конфлікт цей існує постійно, але він не помітний для сторонніх очей і проривається лише випадково в певних незначних фактах. Немає в Чехова й звичного для драматургії розподілу діючих осіб на позитивні й негативні. У його героях достоїнства й недоліки переплітаються так само природно, як і в дійсному житті. Відрізняються п’єси Чехова й своєю інтелектуальністю: у них мало дії й багато висловлень, що виражають думки, погляди, настрої діючих осіб. Сама дія часто переривається епізодами й деталями, що не мають ніякого відношення до сюжету.

Чехів наполягав на тому, щоб у п’єсах істотне, що впливає на долі людей показувати на тлі несуттєвого, повсякденного, як це звичайно буває в житті. Ці особливості п’єс Чехова повною мірою виявилися в «Чайку» (1895 р.), «Дядькові Вані» (1897 р.), «Трьох сестрах» (1901 р.), «Вишневому саду» (1903 р.), що поклали початок новому етапу в розвитку світового драматургічного мистецтва Новаторство Антона Павловича не відразу було зрозуміле глядачами, наприклад, перша постановка «Чайки» в Олександрійському театрі в Петербурзі ознаменувалася повним провалом. Але потім п’єси Чехова одержали не менш шумне визнання й міцно затвердилися в репертуарі театрів. Визнанню чеховських п’єс багато в чому сприяв МХАТ, заснований К. С.

Станіславським і В. И. Немировичем-Данченком в 1898 р. Постановка «Чайки» у цьому театрі з’явилася тріумфом нової драматургії. Чехів у драмах переходить від особистих проблем до суспільних — до питання про відповідальність людини перед життям Подальший розвиток ця тема одержала в п’єсі «Дядько Ваня», основна думка якої виражена в словах Астрова: «У людині повинне бути все прекрасно: і особа, і одяг, і душу, і думки».

Все життя людини повинна бути «світла й недозвільна». Але «порожнє життя не може бути чистою». Ця ж проблема вирішується й в «Трьох сестрах». П’єси Чехова оптимістичні: «…коли опускається завіса, у глядачів залишається почуття, що дія на цьому не закінчується, угадується перспектива більше чистого, змістовного життя». Драматургія Чехова, навіть більшою мірою, чим його проза, має величезну силу морального впливу.

Вона будить у глядачі почуття відповідальності за свої вчинки, непримиренність до вульгарності й байдужості. Найбільше яскраво особливості чеховської драматургії розкрилися в його останній, кращій, загадковій п’єсі «Вишневий сад».