Дружба й любов у житті базарова
«Нас не так мало, як ви думаєте», — говорить Базарів Павлу Петрович. Але в романі «Батьки й діти» Базарів самотній, і в цьому найбільше позначається недооцінка Тургенєвим сили й широти революційно-демократичного руху. У Росії в цей час уже виросло ціле покоління демократів-різночинців, учнів Чернишевських, Добролюбова, Писарєва. А хто однодумці Базарова? Він говорить нерідко «ми», але письменник жодного разу не згадав про кому-небудь із щирих соратників свого героя. Зате в романі багато його мнимих учнів і послідовників. Це насамперед «мякенький ліберальний панич» Аркадій, що легко розстається з табором «дітей» і переходить у табір «батьків». Захоплення Аркадія Базаровим — не більш ніж данина молодості. Про глибоку розбіжність між ними вже на початку роману Тургенєви ясно говорить однією фразою: «Аркадій сибаритствував, Базарів працював».
чиможна взаємини Аркадія й Базарова назвати теперішньої дружбою? Або може бути дружба без глибокого взаєморозуміння, або може вона бути заснована на спадкуванні одного іншому, на сліпому преклонінні?
Розумна, прониклива людина, Євгеній Базарів хотіла перевиховати Аркадія, зробити його «своїм», але дуже незабаром переконався, що це неможливо. » е-е! Так ти, я бачу, точно має намір піти по стопах дядюшки, — прозорливо зауважує Базарів. — Ти ніжна душа, розмазня, де тобі ненавидіти!..» І все-таки по-людськи Базарову важко розставатися з Аркадієм. Він був щиро прив’язаний до юнака. Гірко втрачати не тільки друзів, але й тих, кого ми хотіли б зробити своїми друзями
У душі Базарова борються різні почуття, він вимовляє тепло, по-дружньому: «Прощай, брат!» Але відразу, немов спохватившись, боячись «рассиропиться», звертається до Аркадія по-іншому: «Прощайте, синьйор!»
У романі Аркадій — кращий з «учнів» Базарова. Інші його «послідовники» зображені різко сатирично. Подібно тому як Репетилов вульгаризував і опошляв ідеї декабристів, Ситників і Кукшина опошляють передові ідеї шестидесятників. Вони бачать у передових ідеях тільки одне — заперечення всіх старих моральних норм, нігілізм — і із захопленням випливають цій нової «моді».
Самотній Базарів не тільки в дружбі, але й у любові. У своєму гіркому почутті до Одинцової він розкривається як натура сильна, жагуча, глибока. І тут проявляється його перевага над оточуючими людьми. Принизлив і даремної була романтична любов Павла Петровича до княгині Р. Легким сентиментальним захопленням було почуття Аркадія до Одинцової, любов же його до Каті — чи не результат тільки підпорядкування слабкої натури більше сильної. А відношення братів. Кірсанових до Фенечке? Сам Павло Петрович у мріянні викликує: «Ах, як я люблю цю порожню істоту!»
По-іншому любить Базарів
Його погляди на жінку, на любов іноді називають цинічними. Чи не так це насправді? У його відношенні, наприклад, до Фенечке більше людяності й поваги, чим у безглуздій пристрасті до неї Павла Петровича. Недарма й Фенечка відчула довіру до Базарову. «У її очах він і доктор була відмінний і людина простий».
До зустрічі з Одинцовій Базарів, напевно, не знав теперішньої любові. Його перші слова про Одинцову грубі. Але цю брутальність, викликану найбільше відразою до «гарного» словам, не слід плутати із цинізмом і вульгарністю. Цинічним було відношення до Одинцової губернського «світла», що переслідував її брудними плітками. Базарів відразу побачив в Одинцовій людини неабиякого, відчув до неї мимовільна повага й виділив з кола губернських дам: «На інших бабів не схожа». Розв’язність і «ламання» Базарова в розмові з новій знайомій були свідченням його зніяковілості й навіть боязкості. Розумна Одинцова все зрозуміла, «і це їй навіть підлестило. Один вульгарне її відштовхувало,
а у вульгарності ніхто б не дорікнув Базарова».
Одинцова багато в чому гідна Базарова. І це теж піднімає його. Якби він полюбив порожню, незначну жінку, його почуття не викликало б поваги. Базарів охоче висловлює Одинцовій свої погляди, бачить у ній розумну, розуміючу співбесідницю. У його розмовах з нею немає злості, сарказму, преувеличенно різких суджень, як Всуперечкахскирсановим.
Тло, на якому відбувається пояснення Базарова з Одинцовій, — поетична картина літньої ночі. Природа рисується в сприйнятті Базарова. Це на нього глянула темна, м’яка ніч, це йому нічна свіжість здавалася «дратівної», це йому чулося таємниче шепотіння. Базарову, матеріалістові, ученому-біологові, шелест листів, нічні шерехи здаються таємничими! Романтичне почуття високої любові опромінює новим світлом навколишній світ. Але або здається Базарів? Чи змінює своїм переконанням? Ні, просто він стає духовно богаче, почуття його стають глибше.
У сценах пояснення Базарова з Одинцовій скоряє його сувора прямота, чесність, відсутність якої б те не було рисовки. Прямо, без натяків, називає він її аристократкою, засуджує в ній те, що йому чужо. На питання Одинцової, чи зміг би він віддатися повністю почуттю любові, він чесно відповідає: «не знаю, хвастатися не хочу». А тим часом ми бачимо, що він здатний на велике почуття. Умова «життя за життя» здається йому справедливим. Але з його слів Одинцова могла укласти, що ця людина, як би він не любив, не пожертвує в ім’я любові своїми переконаннями. Не це або віджахнуло Одинцову? Адже її переконання в корені розходилися з базаровскими. І якщо для нього переконання дорожче любові, то для неї дорожче любові спокій і комфорт. Ь любові Базарова до Одинцової проявляється його мужність, рішучість
Деякі критики, які писали про роман «Батьки й діти», затверджували, що в історії любові Базарова до Одинцової Тургенєв розвінчує свого героя. Чи не так це? Ні, Тургенєв лише сперечається з поглядами Базарова, показує неможливість його «антиромантичних» переконань, але разом з тим історія любові Базарова розкриває чудові якості його особистості, робить його ще більш привабливим, показує, наскільки він вище «повітових аристократів», у тому числі розумній і чарівної, але душевно холодній і егоїстичній Одинцовій