Твір по літературі: Думка буває світла, тільки коли опромінюється добрим почуттям.. В. О. Ключевский. А. А.Фет належить до числа тих російських поетів, слава яких не була фомкою ні при житті, ні після смерті. Він писав у непоетичну епоху, так, до речі, і сам ніколи не прагнув до слави. Але Фет-Художник створив дивний мир чарівної поезії, поезії, за якої його неодноразово дорікала російська критика, що ніяк не могла знайти в лірику поета настільки необхідні для неї суспільні мотиви. Дійсно, А.
Фет демонстративно протиставляв себе своєму часу, заявляв, що не зобов’язано бути громадянином, жив врозріз із духом часу. А тому творчість А. Фета було затавровано ярликом «мистецтво заради мистецтва». І довгий час ніхто не бажав бачити всю красу його творчості, у якому відбилися дивно безнадійні погляди поета на життя, тому що на питання про настрій його душі він завжди відповідав: «Пустеля!» Ще в 1850 році А. Фет писав: «Ідеальний мир мий зруйнований давно…» Місце цього миру зайняло буденне життя.
І чим більше поет поринав у неї, тим сильніше він прагнув вийти з-під її влади у своїх віршах. В останньому, найкращому, збірнику віршів А. Фета «Вечірні вогні», де найбільше гостро відбилися протиріччя між Фетом-Людиною й Фетом-поетом, виразно звучить потреба вирватися на простір, нагодований повітрям поезії: Без зусиль Із плескотом крилий Залітати — У мир прагнень, Преклонінь И молитов; Радість чуючи, Не хочу я Ваших битв Це прагнення нагадує знамените висловлення А. Фета’ «Хто не в змозі кинутися із сьомого поверху долілиць головою з непохитною вірою в те, що він воспарит по повітрю, той не лірик…» В А. Фета взагалі багато епітетів «повітряний», «крилатий», дієслів «літати», «ширяти», «окрилитися». Відхід від реального миру в мир, створюваний за допомогою мистецтва, — характерна риса романтизму. Дійсно, у Фета багато загального з ліриком Жуковським. Але є й істотні розходження В ідеальному ліричному світі Фета, на противагу В Жуковському, немає нічого містичним, потойбічного Споконвічним об’єктом мистецтва, на думку А.
Фета, є краса, що властива самої дійсності й тому неизбивна «Мир у всіх частинах своїх дорівнює прекрасний…» Нічому жахливому, жорстокому, потворному немає доступу в мир фетовской лірики. Почасти, можливо, у цьому її однобічність, «відтворення не предмета, а тільки його ідеалу». Ліризм А.
Фета дзенькає в унісон красі. Але поняттю «краса» А. Фет надає й філософське значення. Поезія адже є проникнення в «саму таємну суть миру», чого не може, скажемо, зробити наука.
Художнє пізнання полягає в тім, щоб охопити предмет у всій його цілісності, а із всіх мистецтв, найбільші можливості для цього відкриває поезія Лірика А. Фета надзвичайно рухлива. Всі предмети поет змушує «коливатися, тремтіти, тріпотіти». Його поезія повна заходів природа й любов насичені «пахощами», «ароматами», «заходами трав», «запашних ночей». Часто зливаються воєдино зір і слух: далечінь дзенькає, звуки пісні стають сріблистим шляхом, голос співачки обертається місяцем, зорею, морем. Особливе місце в лірику А.
Фета займає музика. У вірші «Сіяла ніч…» пісня персоніфікує образ улюбленої жінки. Музика — це почуття, що зароджуються, напівпочуття, найтонші відтінки Вірші А Фета надзвичайно мелодійні, не випадково багато хто з них лягли в основу романсів В А. Фета всі, зображуване їм, неясно, смутно, невиразно. Йому не вистачає слів, він ремствує на неповноцінність мови: Як бідний наша мова? — Хочу й не можу. — Не передати того ні другові, ні ворогові, Що буйствує в груди прозрачною волною…
А тому він любить протиставляти «грубим» людським словам мова квітів, «ясно мовцем» нічна безмовність (вірш «Запашна ніч, благодатна ніч…»). Поезія мовчання — один з улюблених прийомів Фета — передає сипу почуття набагато сильніше лементу («Я тобі нічого не скажу.,.»). І при цьому А. Фет досягає величезної музикальності вірша: Зріє жито над жаркою нивою, И від ниви й до ниви Жене вітер примхливий Золоті переливи А. Фету часто вказували на граматичні помилки, але іноді йому самому вдається здобути перемогу над граматикою: у вірші «Шепіт, боязке диханье…», приміром, немає жодного дієслова Хоча мир Фета у всіх своїх проявах дорівнює прекрасний, він все-таки зводиться до трьох основних складових: природі, любові, музиці, які тісно зв’язані між собою, переплетені й утворять єдиний художній мир. Опис природи в А. Фета здобуває романтичне звучання, а одне із властивостей ліризму поета — уміння озвучити німу природу Основу більшості любовних віршів А. Фета становить дізнавання дорогого жіночого образа: Тільки зустріну посмішку твою, Або погляд уловлю твій втішний, — Не тобі пісня любові я співаю, А твоїй красі ненаглядної!
Щирим предметом віршів А. Фета стає не те, що торкнуло серця в дану мінуту, а ті почуття закоханості в красу, які викликаються при цьому Мир Фета можна назвати миром «єдності протилежностей», гармонічного їхнього злиття. Головним словом у лірику Панаса Фета можна назвати слово «божевільний». Але в цьому-те шаленості, у цьому злитті музики, природи й любові і є вище вираження поезії миру, відбиття земної краси в дзеркалі мистецтва: Я тобі нічого не скажу, Я тебе не стривожу нітрохи. И о тім, що я мовчачи повторюю, Не зважуся нізащо натякнути