Л. Н. Толстой. «Війна й мир» «Думка сімейна» у романі Лев Миколайович Толстой уважав, що, працюючи над добутком, треба любити в ньому «головну думку», зводити до неї всі інші ідеї. Софія Андріївна Толста записала в щоденнику його слова про те, що, створюючи «Війну й мир», він «любив думку народну», а в «Ганні Карениной» — «думка сімейну». Дійсно, «думка народна» — фундаментальна ідея «Війни й миру» як історико-філософського добутку
Але сам підхід Толстого до історії-мистецтву, що припускає збагнення законів історії через скрупульозне вивчення всього ходу людського життя, включає напружений інтерес до сім’ї, тому «Війну й мир» можна розглядати і як сімейну хроніку. І новаторство Толстого виявилося не тільки в його поглядах на мистецтво, науку й філософію, але й у його відношенні до всього, пов’язаному з темою сім’ї, побуту.Романи «натуральної школи» будувалися так, що увага авторів і читачів зосереджувалася на соціально-філософських проблемах. Герої реалізовували себе в духовній сфері, у суспільному служінні й із глибоким презирством ставилися до побуту. «Проза натуральної школи взагалі створила іронічні картини чи ледве не всіх прийнятих форм суспільного й домашнього побуту… Побутова, господарська, практично-щоденна сторона життя отут виглядає всюди не як природний елемент процесу людського існування: вона виникає перед героями як погроза, як початок, ворожий всьому кращому в їхній особистості», — пише А. Жук
Толстого обурювала ця зарозуміла іронія над основами людського буття. У сім’ї, у сімейному житті він бачив одну з головних сфер самореалізації людини, що вимагає й таланта, і душі, і творчих осяянь. Сім’я для нього — мікрокосм людської спільності, початок і основа соціуму. І найважливішою характеристикою героїв «Війни й миру» стає їх сімейне життя
Три сімейства, три будинки, три «породи» людей становлять основу «думки сімейної» роману: Ростови, Болконские й Курагини. Мир Курагиних — мир світської черні, перекручених взаємин з навколишніми й із близькими. Їхня сім’я відкрито й активно протипоставлена автором миру Болконских і Ростових. Але й сім’ї улюблених його героїв аж ніяк не дублюють один одного, теж багато в чому один одному протистоять: невипадково далекі князеві Андрію старші Ростови, неприємний Микола; невипадково Микола Андрійович Болконский не прийме Наташу, буде так противитися одруженню сина
Будинку Ростових і Болконских розрізняються насамперед внутрішньою атмосферою. У сім’ї Ростових відкрито радуються й відкрито плачуть, відкрито закохуються й усе разом переживають любовні драми кожного
Їхнє хлібосольство славиться по всій Москві, вони готові прийняти й обласкати кожного: у сім’ї, крім чотирьох рідних дітей, виховується Соня. Усе інакше в садибі в Лисих Горах. Там панує дух замкнутості, спартанської стриманості; там не прийняте напропалую откровенничать: лише в рішучі мінути життя скупо й обережно вимовляють Болконские слова любові, відкривають душу. Але справа не тільки в різниці стилю життя. Ці сім’ї живуть у різних системах моральних цінностей. І, виходячи в мир, кожний герой несе в собі не тільки звичний сімейний уклад, але й прийняту в його будинку мораль, виховане родителями відношення до себе й кмиру.
Гостинний і щедрий будинок Ростових не може не зачарувати читача. Товстої з розчуленням описує графа й графиню: ці літні, що прожили разом життя люди ніжно, тремтливо люблять один одного; у них чудесні діти; у їхньому будинку затишно своїм і чужим… І ми готові пропустити мимо вух трохи диссонансних нот у цій сімейній гармонії: холодність всіх Вери, що нехтує; жагуче бажання Соні принести себе в жертву благодійникам і її страх, що графиня стане проти її шлюбу з Миколою. Однак далі, стежачи за долями героїв, нам всі частіше прийде оглядатися на той перший вечір у будинку Ростових і замислюватися над кинутими автором як би мимохіть натяками. Усе неприємніше зустрічатися на сторінках роману з Вірою. Усе наполегливіше прагнення Соні жертвувати собою, щоб показати, як вона вдячна сімейству, що притулив її,
И дивує Микола: щирий, добрий малий, хоробрий, чесний і чутливий — але нецікавий, катастрофічно безбарвний! Він зовсім не вміє думати, боїться міркувати: це із трагічною ясністю виявиться у випадку з Денисовим, коли вірнопідданський захват геть-чисто заслонить від Миколи Ростова думки про зламану долю несправедливо засудженого друга.І в тім, як не міркуючи, корячись лише фізичному потягу, кинеться до Анатоля Наташа — теж виявиться це ростовське прагнення «жити почуттями», це звільнення себе від обов’язку думати й відповідати за свої вчинки.Для того щоб зрозуміти відношення Толстого до сім’ї, до її ролі в житті кожної людини й усього людства, необхідно звернути особливе увазі на жіночі образи роману
Якщо чоловік в основному реалізує себе в суспільному служінні, у сфері соціальної, то мир жінки, на думку Толстого, — сім’я. Саме жінка створює цей мікрокосм людства, і вона відповідає за нього перед людьми й перед Богом. Вона ростить дітей, вона все життя творить той Будинок, що стає її головним миром, надійним і спокійним тилом для чоловіка й джерелом усього для молодшого покоління. Вона затверджує домінуючу в будинку систему моральних цінностей, вона пряде нитки, що з’єднують всіх членів її сімейства.Нелюбимі героїні Толстого Будинку створити не можуть
елен і Ганна Павлівна Шерер, що символізують для автора не тільки бездуховність і бездушшя світла, але й абсолютну втрату жіночого початку, підміненого культом фізичної краси, розташовані на «негативному полюсі» роману. Їм протистоять Наташа й князівна Марья. Але мир роману не одноколірний, і наскільки прямолінійний Толстой в історико-філософських міркуваннях, настільки потай, підспудно проводить він найважливіші свої думки про роль сім’ї, про вище призначення жінки. Тут автор нічого не декларує відкрито: він розраховує на вдумливого, мислячого читача. Товстої впевнений: призначення жінки — бути вірною, люблячою дружиною й матір’ю, беззавітно відданій своїй сім’ї. Але й тут для автора є найважливіший, ключовий момент: її любов і відданість не мають права переступати деякі межі!
Які ж ці границі? Щоб зрозуміти їх, повернемося до сім’ї Ростових.Звідки в добром, що любить сімействі могла узятися бездушна Віра?! Сам граф Ілля Андрійович намагається пояснити цей феномен досить простодушно й настільки ж малопереконливо: «Графинюшка мудрувала з Вірою». Навряд чи любляча мати могла так вуж намудрить із дочкою, щоб з її виросла зменшена копія елен!
У чому ж справа? Імовірно, справа в самої «графинюшке».
, які проводяться на нашім сайті. Можливо й ви захочете прийняти в них участь!