Духовне й культурне життя в СРСР в 60- 80-е рр.: досягнення й протиріччя
Духовна атмосфера першої половини 60-х рр. продовжувала в цілому бути атмосферою «відлиги». Явище «відлиги» багатогранно: це й надії на відновлення соціалізму, породжені XX з’їздом КПРС, і прагнення до творчої волі, і спрага зрозуміти країну, у якій живеш, і романтичне захоплення ленінізмом, звільненим від сталінських перекручувань, і спроби вийти за межі звичного кола ідей і стереотипів, і віра в те, що можна й потрібно думати, жити, писати, творити чесно, не чекаючи вказівок, не боячись окриків, не оглядаючись на авторитети. Саме цими принципами й надіями визначався духовний вигляд покоління шестидесятників
Зовсім очевидно, що ці настрої й очікування викликали у влади тривогу. Вона не хотіла й не могла відмовитися від керівництва культурою, мистецтвом і наукою, продовжувала жити поданнями про необхідність керувати культурним процесом. Зрештою, із часу прийняття знаменитих постанов з питань літератури, музики, науки пройшло на той час менше десяти літ
У роки «відлиги» до читачів повернулися заборонені в колишні роки С. А. Єсенін, А. А. Ахматова, М. И. Цветаева, И. е. Бабель, Б. А. Пильняк, М. М. Зощенко, стало можливим вивчати творчість В. е. Мейерхольда й А. Я. Таїрова, слухати не добутку, що звучали раніше Д. Д. Шостаковича, С. С. Прокоф’єва, А. И. Хачатуряна й ін. Були опубліковані «Російський ліс» Л. М.Леонова, «Не хлібом єдиним» В. В. Дудинцева, «Шукачі»
Д. А.Граніна, «Брати й сестри» Ф. А.Абрамова, «Теркин на тім світлі» А. Т. Твардовского, «Один день Івана Денисовича» А. И. Солженицина. Значним явищем літературного й політичного життя став журнал «Новий мир», очолюваний Твардовским. У Москві відкрився театр «Сучасник», постановки якого («Вічно живі», «Голий король» і ін.) викликали захват і суперечки публіки. Кінофільм М. К. Калатозова «Летять журавлі» був тріумфально показаний на Канському фестивалі. А ще були вечора поезії в Політехнічному музеї, що збирали сотні шанувальників молодих Е. А. Евтушенко, А. А. Вознесенська, Р. И. Рождественського, пісні Б. Ш. Окуджави й В. С. Висоцького
Творча воля тим часом мала певні границі. В 1962 і 1963 р. на знаменитими зустрічах, що стали, з інтелігенцією Н. С. Хрущев досить недвозначно й навіть грубо нагадав письменникам, поетам, художникам про їхнє місце в суспільстві: «Центральний комітет партії буде домагатися від усіх… неухильного проведення партійної лінії». Цензура забороняла публікацію романів «Котлован» і «Чевенгур» А. П. Платонова, «Майстер і Маргарита» М. А. Булгакова, «Життя — л доля» В. С. Гроссмана й ін. Апогеєм «антивідлиги» стали гоніння на Б. Л. Пастернаку за опублікований на Заході роман «Доктор Живаго», відзначений Нобелівської премії в області літератури; скандальний рознос, улаштований Хрущевим художникам-абстракціоністам на виставці Вманеже.
Із середини 60-х рр. ідеологічний тиск на культуру підсилилося. Влада підтримувала офіціозні, ідейно витримані, але досить недосконалі в художнім відношенні добутку. Переслідування тих, хто у своїй творчості порушував установлені рамки, придбали досить тверді форми. У середині 60-х рр. був улаштований судовий процес над А. Синявским і Ю. Даніелем, до висилки за «дармоїдство» присудили поета И. А. Бродського, у майбутньому лауреата Нобелівської премії. В 70-х країну покинули А. И. Солженицин, В. П. Некрасов, В. Н. Войнович, А. А. Тарковский, М. Л. Ро-Стропович і др. На щастя, творче життя тривало. Письменники В. П.Астафьев («Останній уклін», «Пастух і пастушка»), Ю. В. Трифонов («Інше життя», «Будинок на набережній», «Старий»), В. Г. Распутін («Живи й помни», «Прощання із Запеклої»), Ф. А. Абрамов (тетралогія про Пряслиних),
B. М. Шукшин («Я прийшов дати вам волю»), В. В. Биків («Обеліск», «Сотників»), театральні режисери Г. А. Товстоногов, О. Н. Єфремов, А. В. ефрос, Ю. П. Любимов, А. А. Гончарів, кінорежисері!
C. Ф. Бондарчук, Л. И. Гайдай, С. И. Ростоцкий, е. А. Рязанов, Л. А. Кулиджанов створювали добутку найвищого художнього й морального рівня. Культурний процес розвивався, переборюючи опір системи. Знаменням часу було виникнення цілого сектора нонконформистской, що заперечує офіційні догми культури, поява так званого «самвидаву», практика публікації заборонених добутків за рубежем
Настільки ж суперечливим був розвиток науки. До середини 50-х рр. керівництво країни усвідомило, що в умовах науково-технічної революції, що почалася, підтримка науки стає умовою збереження за СРСР статусу великої держави. До середини 60-х рр. витрати на науку виросли в 4 рази, більш ніж в 2 рази збільшилася кількість науковців. Ця тенденція збереглася в наступні роки: з 1960 по 1980 р. витрати держави на науку виросли в цілому в б раз. Серйозно покращилося матеріальне становище вчених. Були створені нові наукові центри в Новосибірську, Свердловську, Уфі, Іркутську, Владивостоці, Красноярську й ін. В 1957 р. був запущений перший у світі синхрофазотрон, спущений на воду перший атомний криголам, здійснений перший старт штучного супутника Землі. В 1961 р. радянський космонавт Юрій Гагарін
зробив перший у світі пілотований політ у космос. Одержали визнання дослідження в області фізики високих і надвисоких енергій (Б. М. Понтекорво), хімії ланцюгових реакцій (Н. Н. Семенов, Нобелівська премія), теорії надтекучості (Л. Д. Ландау, Нобелівська премія), досліджень молекулярних квантових генераторів (Н. Г. Басів, А. М. Прохоров, Нобелівська премія), космонавтики (С. П. Корольов, В. Н. Челомей). Цей список можна продовжити. По ряду напрямків радянська наука займала провідні позиції, обганяючи відповідні наукові школи на Заході
На жаль, наростали й негативні тенденції. Прикладні дослідження істотно відставали від фундаментальних. По деяких ключових напрямках (обчислювальна техніка й інформатика, з кінця 60-х рр. — освоєння космосу, літакобудування, генетика й мікробіологія, ядерні дослідження й ін.) відставання нашої науки було значним. Що стосується суспільних наук, те після деякого пожвавлення, пов’язаного з «відлигою», їхній розвиток знову загальмувався. Ідеологічний диктат був у цій сфері особливо відчуємо. Острах виявитися під підозрою в інакомисленні (диссидентстве) сковувала творчий пошук багатьох учених-гуманітаріїв.