Дата народження — 27 січня — 1891 Дата смерті — 31 серпня — 1967 еренбург Ілля Григорович народився 14 січня (27 н.с.) у Києві в сім’ї інженера Дитячі роки пройшли в Києві, потім сім’я переїжджає в Москву. Тут еренбург учиться в 1-й Московської гімназії; із шостого класу його виключають за участь у роботі революційної організації більшовиків В 1908 був арештований, у грудні емігрував у Париж, де продовжував революційну роботу, потім відійшов від політичного життя. Звернувся до літературної діяльності: у Парижу випустив збірники віршів «Я бачу» (1911), «Будні» (1913) і ін. Перша світова війна вплинула на настрої еренбурга, підсиливши його скепсис і критицизм, що відбилося в його «Віршах про канунах» (1916), перейнятих очікуванням краху й соціальних змін, що насуваються, В 1915 — 17 був кореспондентом газет «Ранок Росії» (Москва) і «Біржові відомості» (Петроградвоенние кореспонденції цього років стали початком його журналістської роботи («Лик війни», 1920). У липні 1917 вертається в Росію, Жовтневу революцію спочатку не зрозумів, сумніву того років знайшли своє відбиття в його віршах, випробовував «захват і жах перед сучасністю». Навесні 1921 виїхав за кордон, де написав перший свій добуток у прозі — роман «Надзвичайні пригоди Хулио Хуренито і його учнів…
» (1922Потім пішли інші романи: «Життя й загибель Миколи Курбова» (1923), «Любов Жанни Їй» (1924) і др. В 1921 — 24 еренбург живе в Берліні, співробітничає в журналах «Російська книга» і «Нова російська книга», де друкує статті про сучасне російське мистецтво.
Публікує книги «Портрети російських поетів» і «А все-таки вона вертиться». В 1924 — 26 працює над соціально-психологічними романами «Рвач» (1924) і «У Проточному провулку» (1927). В 1930-е поїздки в Іспанію, Німеччину й інші країни Європи переконують його в настанні фашизму, і він зрозумів: «…доля солдата не судилося мрійника й… потрібно зайняти своє місце в бойовому порядку». Він активно включається в життя радянської країни, відвідує різні будівництва перших п’ятирічок (1932). В 1932 — 33 у Парижу написав і опублікував роман «День другої», що переглядає позиції свого колишнього скептицизму Роки 1936 — 39 з декількома перервами провів в Іспанії як кореспондент «Звісток».
Представительствовал як радянський письменник-антифашист на міжнародних конгресах у захист культури (1935, 1937), виступив як поет (збірник віршів «Вірність», 1941), як прозаїк (збірник оповідань, роман «Що людині треба», 1937У 1940 приступився до роботи над романом «Падіння Парижа». З початком Великої Вітчизняної війни широку популярність придбала його публіцистика: виступав у газетах «Правда»,»Вісті», «Червона зірка». У дні війни виник задум роману «Бура», що був завершений в 1947 і одержав Державну премію за 1948. У післявоєнні роки опублікував роман «Дев’ятий вал» (1951 — 52), повість «Відлига» (1954 — 56), що викликала гострі суперечки В 1958 — 60 виступав як майстер літературно-критичних есе й літературного портрета («Французькі зошити», 1958; «Перечитуючи Чехова», 1960Найбільш значний добуток останнього років — книга спогадів «Люди, роки, життя».
До кінця життя вів величезну суспільну діяльність. И. еренбург умер у Москві 31 серпня 1967. Вибране: Дуже важко у вечір життя пригадати, зрозуміти її ранок — міняється висвітлення, міняється й сприйняття того, що бачиш Коли очевидці мовчать, народжуються легенди Варвари, що помишляют зараз про війну, готові вмертвити майбутнє людства, тому що це не їх майбутнє