Формалізація з математизацією стала пошестю при аналізі художнього твору вшколе. Замість того щоб на уроках літератури розвивати естетическое почуття, школярам пропонується підраховувати скільки разів той або інший автор удався до того або іншого прийому. Навряд чи подібні задачки сприяє росту математичних здатностей, але безперечно згубно діє на сприйняття учнями прекрасного Художній твір є образом. Проникнення в цей образ можливо тільки й тільки на основі образної системи. Я анітрошки не принижую ролі інтелекту, без участі якого не існувало б жодного значного художнього твору. Моя думка полягає в тім, що інтелект, яким би він не був піднесен і сильним, породжує не естетическое, а понятійне, сприяючи схоластичної абстрагованості.
Ми, повторююся ще раз, можемо захоплюватися плодами інтелекту, однак цей захват буде носити, всупереч поширеній думці, не естетический, а який-небудь інший характер. От, наприклад, вірш Фета «Діана», що викликало в сучасників бурю захватів — Богині незайманої округлі риси, У всій величі блискучої наготи, Я бачив меж дерев над ясними водами. З довгастими, безбарвними очами Високо піднялося відкрите чоло, — Його недвижностью вниманье облегло, І дівши молінню у важких борошнах чрева Слухала чуйна й кам’яна діва.
Але вітер на зорі між аркушів проникнув, — Гойднувся на воді богині ясний лик; Я чекав, — вона піде із сагайдаком і стрілами, Молочною білизною миготячи меж древами, Дивитися на сонний Рим, на вічної слави град, На жовтуватий Тибр, на групи колонад, На стогни довгі… Але мармур нерухомий Білів переді мною вродою незбагненної Некрасов, не дуже жаловавший Фета, написав: «Усяка похвала німіє перед високою поезиею цього вірша, що так сліпуче діє на душу». Замилування Боткіна приведу в скороченні: «Ніколи ще німа поезія ліплення не була відчута й виражена з такою силою. У цих віршах мармур дійсно здійснився якимсь невідомим, таємничим життям: почуваєш, що окам’янілі форми перетворюють у повітряному виденье. Читаючи цей вірш, розумієш те почуття, яке відчував стародавній грек, дивлячись на статуї олімпійських богів своїми, створеними великими художниками… Зізнаємося, ми не знаємо жодного добутку, де б луна зниклого, безповоротного язичеського миру відгукнулася з такою гарячністю й звучністю, як у цьому ідеальному, у повітряному образі строгої, незайманої Діани. Це найвищий апофеоз не тільки ліплення, але й усього міфологічного миру!
» Я повністю розділяю ці захвати. Додам лише, що ідеальним зложився не тільки образ богині.
В «Діані» Фет наочно продемонстрував здатність вирішувати завдання будь-якої технічної складності, що давалося йому аж ніяк не завжди. От для порівняння його «Бджоли» — Пропаду від туги я й ліні, Самотнє життя немиле, Серце ниє, слабшають коліна, У кожний гвоздик запашного бузку, Розспівуючи, уповзає бджола Дай хоч вийду я в чисте поле Иль зовсім втрачуся в лісі… З кожним кроком не легше на волі, Серце пишет всі боле й боле, Точно вугілля в груди я несу Ні, постій же! З тоскою моею Тут розстануся. Черемшина спить.
Ах, знову ці бджоли під нею! І ніяк я зрозуміти не вмію, На чи квітах, у чи вухах дзенькає «Бджоли», з першого ж вірша грешащие проти евфонії, далеко не бездоганні за формою.
Середня строфа сильно уступає двом іншим і взагалі є надлишкової, вносить у лірику сюжетність, прозаїчність. Але зверніть увагу, який невимовний естетический захват ми випробовуємо при прочитанні цього вірша, тоді як «Діана», немов прекрасно викладена історія, будить у нас не безпосереднє почуття, а захват від інтелектуального проникнення представляється, що нам точним, у минуле й пишноти виконання. Справа в тому, що «Діану» Фет написав, а «Бджоли» самі прилетіли до нього. Другий вірш незрівнянно непосредственнее першого: воно залежить від руди, добутої поетом особисто, тоді як «Діана» опирається на культуру, будучи по суті вторинної, що звичайно для стихотворчества, і не бажано для поезії, хоча й грань між ними часом зводиться до ледве помітного штриха. Якщо ці вірші Фета аналізував би структураліст, то результат аналізу був би прямо протилежним. Вимучена, але формально бездоганна кам’яна «Діана» піднеслася б над натхненними «Бджолами».
Твір прочитав: 3285 Коментарі (1) Меж грядок снулой ожини… Автор: Антон К., Червень 11, 2014 Хм, хочу залишити тут своє маленьке «фи! » Я всіма руками за грацію закінченої композиції «Діани» і зовсім проти сумовитої безвільності «Бджіл». Що змусило взяти для порівняння такі абсолютно різні як по стилі, так і за рівнем дійсної «поетичності», добутку А. А. Фета — не відомо.
Для неупередженого ж читача, якщо дати йому їх для ознайомлення, без якого або вказівки автора й відповідно без відсилання до його авторитету, і без попереднього вступного слова, як у цьому випадку, і запропонувати йому їх оцінити по пятибальной шкалі, то результат буде явно не на користь «Бджіл». // Хех, так, от як вона проявляється — математичность… Тому що «Діана» — вона про красу, про силу людського розуму й романтикові античного миру, так сказати — юність нашої цивілізації. А «Бджоли» — відверто старече кректання, коли й коліна скриплять, і серце ні до чорта (задишка, повинне бути), і розум настільки за розум заходиться, що складно вже складно сказати хоча б п’ять слів. Загалом, який такий «невимовний естетический захват» Ви тут умудрилися відшукати — зовсім не зрозуміло.
Або всі набагато простіше, примітивніше й приземленнее? Ви в такий спосіб гроші заробляєте?
І за заради грошей можна й потрібно йти на будь-який обман і хитрість, і чим він більш хитро захований і замаскований, тим більше грошей можна одержати? Просто зараз досить багато мережних поетів, які ще живі й до яких можна прямо звертатися в коментарях. Їсти можливість можна порівнювати, що мали на увазі класики, як і що вони писали про звичні їм сюжети й образи.
І як те ж питання вирішується сучасними авторами, тільки на сучасному, а занчит і зрозумілому нам, обрзном матеріалі. +1 Оновлено ( 08.06.2014 20:51 )