Фамусовская Москва в зображенні А. С. Грибоєдова «Горе від розуму» — найбільший добуток росіянці й світовій літературі, що займає видне місце у вітчизняній драматургії поряд з такими добутками, як «Недоук» Фонвізіна, «Ревізор» і «Одруження» Гоголя, «Маскарад» Лермонтова Уже сучасники оцінили всю міць і значимість цього добутку. Найбільшу популярність комедія мала в колах декабристів, які використовували неї в пропагандистських і просвітительських цілях. Добуток висвітлює період часу, що наступив після Вітчизняної війни 1812 року, період формування й росту таємних суспільств, декабристського руху У комедії розглянуті найважливіші питання того часу. Автор не тільки торкається проблеми кріпосництва, російської освіти й національної культури, але й показує зміни, що відбулися в суспільному житті й діяльності декабристських кружків У комедії відбита боротьба двох епох російського життя — «століття нинішнього» і «століття минулого». Тому що добуток був написаний з метою викриття існуючих пороків, то в комедії виведені типові представники старого московського барства, що грають помітну роль у суспільному житті. У п’єсі чимало осіб, кожне з яких доповнює картину представленого нам кола людей. Їхні інтереси, вдачі, порядки, ідеали дуже схожі. Всі московські дворяни панічно бояться всього нового, яких-небудь змін.
Для них добре лише те, що вже встоялося, перевірено досвідом і життям. Вони прагнуть робити всі, «як робили батьки», нехай це навіть низько, пішло й аморально. Просто так покладено: молодші слухають старших, тому що в їхній лета «не повинне сміти своє судження мати». Фамусов і всі представники московського суспільства — затяті кріпосники, що не визнають у своїх слугах людей. Для них що собачка, що арапка-дівка — усе єдино, не коштує рівно нічого Головне для московських бар — служба, вірніше, просування по ній, кар’єру влаштовують всіма чесними й безчесними шляхами.
Їх не цікавлять справи, усе, що робиться, робиться для годиться, та й звичай їх такий: «Підписано, так із плечей геть». Більшу роль у створенні суспільної думки грають чини й «орденки», які лунають частенько не за заслуги перед Батьківщиною, а завдяки тому, що «є багато каналів» для одержання чергового чина або нагороди. У суспільстві московських бар панують кумівство й протекція. І впрямь, «ну як не порадеть рідному чоловічкові» при роздачі чинів і звань. Яскравим прикладом тому — Загорецкий, що «захист від суду знайшов» у будинках Москви, де його терплять тільки заради пристойності.
Ні, людині без зв’язків не домогтися «ступенів відомих», недарма Фамусов говорить: «При мені служащие чужі дуже рідкі; усе більше сестрині, своячки дитинки», — що в черговий раз доводить, що вся влада й сила зосереджені в одних руках, руках московського дворянства. Звичайно, вони не мають наміру випускати її, вони будуть неї перебільшувати й премножити для своїх дітей, адже «вуж здавна ведеться, що по батьку й синові честь». Грибоєдов в особі Чацкого різко висміює просто нездорову любов московських дворян до всього іноземного, прагнення набирати «учителів полиці числом поболее, ценою подешевше». Фамусова і його родичів не цікавить якість утворення, що одержують їхні діти. Головне для них — факт присутності всяких мадам Розье й інших гувернерів-іноземців.
А вуж школи, ліцеї й гімназії вважають марною витратою часу. Навчання по книгах, на думку Скалозуба, зовсім треба припинити, а залишити їх «так, для більших оказій». Їхнє презирство до рідної мови й національної культури проявляється в кожній дії. Уже те, що існує «змішання мов французького з нижегородським», підтверджує це. А всі культурні події проводяться «для витівок».
У комедії різко поставлене питання про кріпосництво. Уважаючи кріпаків своїм майном, дворяни дозволяють собі жорстоко обходитися зі своїми слугами. Про ці обурливі факти оповідає Чацкий у своїх монологах Зображуючи життя московського дворянства, Грибоєдов підкреслює їх дозвільне времяпрепровождение, висміює безглузде й безцільне пропалювання життя. Вони всі живуть у своєму світі, нічого не зауважуючи навколо й не бажаючи знати ніяких нововведень. Відгородившись від зовнішнього миру, вони «розливаються в бенкетах і марнотратстві». Моральні цінності в суспільстві змінилися.
Усе зводиться лише до багатства й особистого благополуччя Таким чином, Грибоєдов реалістично показав у своїй комедії типових представників старої панської Москви першої чверті XIX століття, епохи зіткнення «століття нинішнього» і «століття минулого».