Фантастика й сатира в повістях
«Собаче серце» і «Фатальні яйця»
В «фантастичній» прозі Михайла Булгакова (повести «Дьяволиада», «Фатальні яйця», «Собаче серце») сміх органічно з’єднується із глибокими філософськими висновками й узагальненнями; у них сполучаються іронія й гротеск, Фантастика й сатира, смутне й смішне. Читачеві по прочитанні цих добутків найчастіше робиться зовсім не смішно після тої картини російської дійсності, що малює письменник
Весь зміст повістей наповнений їдкою іронією, глузуванням, пародією, двозначністю й фарсом. Особливо це характерно для повісті «Фатальні яйця».
Професор Персиків, набудовуючи для роботи мікроскоп, зненацька виявив, що при особливому положенні дзеркал виникає червоний промінь, що, як незабаром з’ясовується, впливає на живі організми: вони стають неймовірно активними, злими, бурхливо розмножуються й виростають до величезних розмірів. Навіть безобиднейшие амеби стають агресивними хижаками під дією лучачи
Ну хіба ця боротьба за виживання не нагадує революційну боротьбу, у якій нет. місця жалості й у якій перемігші починають боротися вже один з одним за більший вплив і владу? Революційний процес, як затверджує Булгаков, не завжди йде на користь народу й приносить йому благо. Він може бути чреватий катастрофічно важкими для суспільства наслідками, тому що будить величезну енергію не тільки в чесних, мислячих людях, що усвідомлять свою величезну відповідальність, але й у людях недалекий, неосвічених, таких, як Олександр Семенович Рокк. Він людина самовпевнений і зовсім не уявляв собі, до чого може привести необережне звертання з новим, невідомим науковим відкриттям. І в результаті замість гігантських курей він виводить гігантських гадів, що приводить до загибелі сотень тисяч людей
Однак Сатира Булгакова спрямована не тільки проти самовпевненого Рокка, але й проти професора Персикова.
Геніальний професор Персиків покірно віддає свій чудовий «промінь життя» у руки майже першого пройдисвіта, що попався, неосвіченого й неосвіченого, але имеющего відповідну «папір» з підписами й печатками, а сам після цього зарозуміло «умиває руки», зовсім як Понтій Пілат. У руках рішучого Рокка «промінь життя» перетворюється в джерело смерті для тисяч людей, у тому числі й для самого професора. Його «невтручання» приведе до страждання й смерті людей, і саме етого не міг простити Булгаков своєму героєві
Символичним є й фінал повести: природа сама знищила чудовиськ, породжених людиною
Коли Повість «Фатальні яйця» вийшла у світло, мало хто зміг оцінити прозорливість письменника й зрозуміти глибину його застережень. Але за сміхом Булгакова ховається щира глибина, і його гумор найчастіше виростає до філософського сарказму. Так, цілком серйозний науковий експеримент, проведений професором Преображенським і доктором Борменталем, Булгаков перетворює в трагифарс: з наймилішого пса Кульки фантастичним образом виходить огидний і нахабний Кульок
Симпатії автора перебувають цілком на стороні професора. Пилип Пилипович не тільки видатний фахівець у своїй області медицини, але також людина високої європейської культури й незалежного розуму. Він досить критично сприймає все те, що відбувається в Росії. У його поглядах і судженнях дуже багато загального з поглядами й судженнями самого Булгакова. Професор скептично ставиться до революційного процесу, що, на його думку, заважає людям займатися своєю прямою справою. Розруха, на його думку, відбувається не в країні, а в головах у людей, коли вони починають хором розспівувати революційні пісні, а не працюють. Він рішуче виступає проти будь-якого насильства й уважає, що пещення — от єдиний спосіб, що можливий і навіть необхідний у звертанні з живими істотами. Професор говорить: «Терором нічого поробити не можна… Терор зовсім паралізує нервову систему».
І саме цей професор-консерватор раптом сам виявляється чи ледве не в ролі революціонера, щоправда, тільки вмедицине.
Новий лад виходячи з марксистської теорії прагнув зі старого людського матеріалу «створити» нову, революційну людину, свідома комуністична особистість
Приклад тому — голова будинкового комітету Швондер, питавшийся із Шарикова зробити «свідомого товариша». Цей соціальний експеримент с. тріском провалюється: з алкоголіка й кримінальника неможливо одержати високоморальну, свідому особистість навіть за допомогою переписки енгельса з Каутским (цією книжкою постачив Шарикова для «освіти» той же Швондер). Професор Преображенський іде ще далі у своєму експерименті: він намагається в буквальному значенні слова «створити» людину, тобто берет на себе функції чи ледве не Бога. Втім, самовдоволення професора, що здумав поліпшити саму природу, було покарано швидко й досить жорстоко: він у результаті свого експерт
Мента створив огидного донощика, алкоголіка й демагога, що зумів перетворити життя свого творця в суще пекло
Булгаков не жалує яскравих, сатиричних фарб при зображенні цього по-своєму типового представника «перемігшого класу» — пролетаріату, тому що найбільше на світі письменник ненавидів плебейське хамство. Його Кульок не тільки огидний, але й страшний. З кожним днем він стає усе агресивніше, всі наглее, особливо коли одержує офіційні документи й стає совслужа-щим — завідувачем підвідділом очищення міста Москви від бродячих тварин. Він уже не задовольняється тим, що душить бідних бездомних котів, він, відчувши владу й безкарність, починає «душити» людей. Так, Кульок обіцяє «скоротити» дівчину-друкарку, що не захотіла вийти за нього заміж. З яким презирством і сарказмом малює Булгаков свого героя! Письменник як би пророчо застерігає, що саме такі боягузливі негідники шарикови, одержавши владу над людьми, стануть небезпечніше й у багато разів страшнее будь-якого самого небезпечного й жорстокого звіра
На щастя, професор зрозумів свою помилку й зумів зробити зворотний хід — перетворити Шарикова знову в собаку. Але грізне застереження залишиться в його пам’яті на все життя, що залишилося
Фантастика в повісті «Собаче серце» важливе не сама по собі: вона допомагає Булгакову яскравіше, гостріше показати ті явища, які він, як і професор Преображенський, не приймав у новій дійсності. Їдка Сатира письменника — це та зброя, якою він боровся зі швондерами й кульковими, і талант письменника робили цю зброю особливо небезпечним