Фаталізм Печорина (по романі М. Ю. Лермонтова «Герой нашого часу») У романі «Герой нашого часу» Михайло Юрійович Лермонтов міркує про те, чому розумні й енергійні люди не знаходять застосування своїм незвичайним здатностям і «в’януть без боротьби» на самому початку свого життєвого шляху. Письменник дає відповідь на це питання за допомогою головного героя — Печорина, характер якого допомагають розкривати інші персонажі: Казбич, Азамат, Бела, Максим Максимич, Вернер, Грушницкий, князівна Мері, Вулич. Характер Печорина цілком обумовлений тим соціальним середовищем, у якій він перебуває, весь його моральний вигляд сформувався під впливом навколишніх життєвих обставин. Повість «Фаталіст» завершує роман «Герой нашого часу». У ній мова йде про те, чи здатний критично мисляча людина виявити свою волю й боротися з пороками й недоліками того суспільства, до якого належить. Фаталісти — люди, що беззастережно вірять у долю й що вважають, що її неможливо змінити. Вони затверджують, що миром править невідома й неминуча сила — доля, доля, фатум, і боротися з нею безглуздо, це ні до чого не приведе.
Печорин уважає, що приречення долі існує, «доказ було разюче»: Вулич загинув, «уже так у нього на роді було написано». Печорин за прикладом Вулича вирішив сам випробовувати долю. Зі смертельного двобою з ворогом він вийшов переможцем і став сумніватися в існуванні приречення. Печорин уважав, що залишився живий по своїй власній волі, а не з волі долі. Від загибелі героя врятували холоднокровний розум, строгий розрахунок і хоробрість, але він по звичці продовжує сумніватися у всім і побоюється сказати прямо, існує чи приречення ні. Із всіх подій Печорин робить свої далеко, що йдуть висновки: при будь-яких обставинах, незважаючи ні на що, обов’язково потрібно діяти, проявляючи волю й рішучість. Печорин з його вольовою натурою повнині бажання діяти й боротися, але морально до цього він ще на готів. Потрібно мати інший характер, щоб піднятися проти дійсності, проти століттями складних підвалин суспільства. Печорин бореться проти них, але й слабко — епізодично з окремими особами, які зустрічаються на його шляху, і боротьба ця не має цілей і перспектив.
Печорин розуміє, що його вчинки безглузді, він оцінює їх «зі строгістю судді й громадянина» і приходить до невтішних висновків про те, що його боротьба даремна: «У цій даремній боротьбі я виснажив і жар душі, і сталість волі, необхідне для дійсного життя». Перед дуеллю із Грушниц-Кім Печорин гірко запитує себе: «Навіщо я жив? для якої мети я народився? А вірно, вона існувала, і, вірно, було назначенье мені високе, тому що я почуваю в душі моєї сили неосяжні; але я не вгадав цього назначенья, я захопився принадами страстей порожніх і невдячних; з горна їх я вийшов твердий і холодний, як залізо, але втратив навіки запал шляхетних прагнень, кращий колір життя…
» У часи Лермонтова мати «шляхетні прагнення» означало служити суспільству. Тому Печорин так нещадно винить себе: він нехтує своїх сучасників за дріб’язковість їхнього існування, але й сам не відповідає високій меті служіння суспільству, захоплюється «принадами страстей порожніх і невдячних». Печорин говорить: «Моя безбарвна молодість протікала в боротьбі із собою й світлом, кращі мої почуття, боячись глузування, я ховав у глибині серця; вони там і вмерли». Малюючи характер основного героя, Лермонтов доходить висновку, що позитивні якості Печорина могли б розкритися тільки в подоланні обмежуючих його зовнішніх обставин, у боротьбі з ними, в активному прагненні до волі. Логікою подій Грушницкий виявляється жертвою, а Печорин — убивцею товариша.
Грушницкий — частина соціального миру, у долі якого Печорин мимоволі зіграв фатальну роль. Зло виникає немов саме собою, із самого ходу речей. В «Фаталісті» роль Печорина як обов’язкового діючої особи вирішена — він може перевірити свою здатність до діяльності, але не внеличностние закони свого поводження. Я вважаю, що сучасна людина може змінити свою долю — у нього для цього існують безмежні можливості.
Головне — діяти, а не плисти за течією життя, думаючи, що ти нічого не можеш змінити. Можеш! Не відразу, але життя поверне в ту сторону, у яку ти хочеш неї повернути. Потрібно не опускати руки й додавати до цього всі зусилля, і тоді буде результат!