Твір по літературі: Герой часу в Горе від розуму грибоєдова Ім’ям Грибоєдова відкривається одна із блискучих сторінок в історії російської літератури. По вираженню В. Г.Бєлінського, А. С.Грибоєдов належить до числа «найдужчих проявів російського духу». Його комедія «Горе від розуму» зайняла своє гідне місце в ряді видатних добутків росіянці літератури Комедія написана в 20-х роках XIX століття. Після переможної війни з Наполеоном 1812 року, коли російський народ завдав смертельного удару наполеонівської армії, що здобула в Європі славу непереможної, з особливою гостротою встало протиріччя між найбільшими можливостями простих російських людей і тим тяжким становищем, у якому вони перебували з волі сильних миру цього, у країні лютувала аракчеєвська реакція. Чесні люди того часу не могли миритися із цим.
У середовищі прогресивно настроєного дворянства назрівали протест, невдоволення існуючими порядками, створювалися таємні суспільства. І от поява цих паростків протесту й втілив у своїй комедії А. С.Грибоєдов, зштовхнувши віч-на-віч «століття нинішній і століття минулий». Сюжетну основу добутку становить конфлікт молодого дворянина Чацкого з тим суспільством, вихідцем з якого був він сам. Події комедії розвертаються в одному московському аристократичному будинку протягом одного дня. Але Грибоєдов зумів розсунути тимчасові й просторові рамки добутку, давши повну картину життя дворянського суспільства того часу й показавши те нове, живе, передове, що зароджувалося в нього надрах Чацкий є представником тої частини дворянської молоді, що вже усвідомлює всю відсталість навколишньої дійсності, вся незначність і порожнечу людей, які його оточуються Таких людей ще небагато, ще не під силу їм боротьба з існуючим ладом, але вони з’являються — це віяння часу. От чому Чацкого з повним правом можна назвати героєм свого часу. Саме такі люди вийшли на Сенатську площу 14 грудня 1825 року Чацкий — людина неабиякого розуму, сміливий, чесний, щирий.
У його суперечках з Фамусовим, у його критичних судженнях вимальовується вигляд людини, що бачить пороки й протиріччя свого суспільства й хоче боротися з ними (поки словом). Особливо яскраво показує Грибоєдов ці якості, протиставляючи Чацкому низького підлабузника й лицеміра Молчалина. Ця підла людина, у якого немає нічого святого, справно виконує завіт батька «догоджати всім людям без вилучення», навіть «собаці двірника, щоб ласкаво була». Молчалин — «низькопоклонник і ділок», як характеризує його Чацкий. Фамусов — високопоставлений чиновник, консерватор до мозку костей, тупий солдафон і мракобіс Скалозуб — от ті люди, яких зустрічає Чацкий. У цих персонажах Грибоєдов дав точну і яскраву характеристику дворянського суспільства того часу У затхлому фамусовском світі Чацкий з’являється подібно очисній грозі.
Він у всім протилежний типовим представникам фамусовского суспільства. Якщо Молчалин, Фамусов, Скалозуб бачать сенс життя у своєму благополуччі («чинишки, містечка»), то Чацкий мріє про безкорисливе служіння вітчизні, про те, щоб принести користь народу, що він поважає й уважає «розумним і бадьорим». У той же час він нехтує сліпе чиношанування, догідництво, кар’єризм. Він «служити б рад», але йому «прислужуватися нудно». Різко критикує Чацкий це суспільство, погрязшее в лицемірстві, святенництві, розпусті. З гіркотою говорить він: Де, укажіть нам, батьківщини батьки, Яким ми повинні прийняти за зразки? чиНе ці, грабіжництвом багаті? Захист від долі в друзях знайшли, у спорідненні, Чудові соорудя палати, Де розливаються в бенкетах і марнотратстві…
Цим людям глибоко байдужні долі батьківщини й народу. Про їх культурний і моральний рівень можна судити по таких репліках Фамусова: «Забрати всі книги б так спалити», тому що «ученість — от причина», що «божевільних розвелося людей, і справ, і думок». Іншої думки Чацкий, він цінує людей, які готові «у науці вперить розум, що алчет познанья», або зайнятися мистецтвом «творчим, високим і прекрасним». Чацкий повстає проти суспільства фамусових, скалозубових, молчалиних. Але його протест занадто слабшав, щоб похитнути підвалини цього суспільства. Трагичен конфлікт молодого героя із середовищем, де на гоніння приречені любов, дружба, усяке сильне почуття, усяка живаючи думка. Його повідомляють божевільним, від нього відвертаються.
«З ким був! Куди мене закинула доля! Усі женуть! усі клянуть!» «Геть із Москви! сюди я більше не їздець»,-горестно викликує Чацкий.
У комедії Чацкий самотній, але людей, подібних йому, стає усе більше (згадаємо двоюрідного брата Скалозуба, якому «чин випливав», а він службу раптом залишив, у селі книги стало читати, або племінника княгині Тугоуховской — «хіміка й ботаніка»). Саме їм стояло здійснити перший етап революційно — визвольного руху, сколихнути країну, наблизити мить, коли народ звільнитися від ланцюгів рабства, коли восторжествують ті принципи справедливих суспільних відносин, про які мріють Чацкий, сам Грибоєдов, декабристи Вони жили на самому початку нового, 19 століття. Всі були молоді, сильні, гарні, розумні. Ні, не тільки розумні, але непро- Бикновенно добрі й чуйні. Але це не звичайна доброта, властива многим,- це була гуманність, т.е співчуття цілому класу пригнобленого селянства, кріпакам, людям безправним і беззахисним.
І не просте співчуття, а бажання боротися із царським урядом, ссамодержавием. Хто ж ці молоді, гарячі люди, які були впевнені, що запалять зорю нового життя? Це ціла плеяда безстрашних людей — дворян, аристократів, які підняли повстання 14 грудня 1825 року в ім’я волі, так і декабристів, що ввійшли в російську історію під ім’ям. Їх було небагато, кілька сотень по країні. Але як вони потрясли Росію! Серед них найбільше було офіцерів, героїв Вітчизняної війни, переможців Наполеона. Вони пройшли всю війну із солдатами — російськими селянами, бачили їхню мужність і героїзм у бої, відчули їх більшу людську душу, були свідками, як росіянин мужик урятував Росію. І не хотіли бачити цього героя знову кріпаком, безправним рабом И як багато серед них було поетів! Рилєєв, Одоєвський, Кюхельбекер…
Їхня ліра поетично втілювала основні гасла декабристів — воля, справедливість, братерство! Молодий Грибоєдов був тісно пов’язаний з передовими людьми з таємних суспільств. Його Чацкий — портрет і Петра Чаадаєва, і друга Грибоєдова поета Одоєвського, і гарячого, гордого Пушкіна…-портрет і характер передової людини того часу