Горі-Рибалка й рибачка ( твір-оповідання) Якось улітку ми всією сім’єю поїхали на риболовлю. Поки ми з татом розбирали снасті, мама збирала поблизу хмиз. Тато розставив вудки, а ми з мамою розвели багаття Світанок уже відступив, ведучи за собою туман. Поплавці мирно погойдувалися на воді, не передвіщаючи ніякий поклевки. Я небагато занудився й пішов до багаття. Мама сиділа на березі, любуючись яскравими сонячними відблисками на воді, а тато періодично перевіряв наживки на гачках і називав нас горі рибалками. А потім мама попросила в тата вудку, насадила на гачок наживку й закинула у воду. Не пройшло й мінути, як поплавець вимогливо застрибав на воді, ми підбігли до мами, підказуючи їй, як підсікти рибу.
І мама витяглася невеликого карася, возмущенно бьющего хвостом. Тато небагато подумав і запропонував мамі насадити наживку на всі гачки. От отут-те й почалася в нас теперішня риболовля Увечері, коли ми їли теперішню юшку, приготовлену на багатті, тато сказав, що більше без мами на риболовлю не поїде, тому що він і раніше чув, що жінки — щасливі рибалки, а сьогодні в цьому переконався.