Віталій Власенко м. Київ
- Горять в основному сирі рукописи. Носити розп’яття на груди, у принципі, те ж, що й обкладинку від Біблії в кишені. Дивлячись на перехожих, починаєш розуміти, що лежачий посередині вулиці закривавлена людина менш помітна, чим невелика курна монетка, що лежить осторонь. Багато футбольних суддів повинні в лазні милитися собою. Афористи — це ловці недосказанности. Кожний чоловік мріє стати рогоизобилиеносцем. Гомосексуалізм так само прекрасний, як ерекція в жінок. Зображуючи Бога, люди не можуть зрозуміти, що безсмертя й старість — різні речі. Один з найстрашніших прокльонів: щоб ми на тім світлі користувалися тільки тими речами, які подарували іншим при житті. Напевно, кожний з нас мріє, щоб ангели його душу додали в папку «Вибране». Не слухай в очі, слухай у спину. Зміст загробного миру — знімати копію, а оригінал викидати. Багато хто й повзрослев залишаються дітьми, тому що в дитинстві переграли в дорослі. Руйнуючи невисокі стіни, можна породити глибокі рови. Невже фраза: «Неземна краса» не може бути образою. «Я вмру, але мої слова залишаться навіки» — от ключова фраза всіх загублених рукописів. Шизофренія — це коли в сну безсоння. Все життя — театр, а гроші в ньому — суфлери. Багато з людей немов енциклопедія від Я до Я. Головна заповідь дурості — наздогнати й перегнати мудрість. Виховання закидають нам, як бумеранг, і воно летить кудись усередину нас, вертаючись тільки тоді, коли потрібно виховувати нове покоління. Скільки людей ще вважають, що здаючи книгу в макулатуру, вони дають їй відпочити. Він зробив для батьківщини дуже багато — він просто не шкодив їй. Аптека — це Айболит, що намагається вам усучити Бармалея. Ні телевізор, ні м’яка перина мене не вбивають, але навряд чи вони роблять мене сильніше. Пролив горілку, не засмучуйся, наступного разу вона упустить тебе. Наші коліна легко можуть нас дорікнути в тім, що ми схиляємо себе. У людей повинне бути розуміння того, що із двох зол можна не вибирати жодного. Викладачі навчилися не вчити, а ховати в учнів свої знання. Після закінчення роботи в робітників відкривається другий подих, хоча під час роботи й перше не змогло відкритися. Суспільні туалети — це коли краще сто разів почути, чим один раз побачити й 0,1 раз понюхати. Суботники — це коли, випивши, за суботу ламали те, що зробили з понеділка по п’ятницю. Коли касир пробиває твої покупки, ти вже стаєш тим людиною, якого ненавидів, коштуючи в черзі. Теперішній шедевр кінематографа — це коли весь зал прокидається й починає бурхливо аплодувати.
Як вибрати правильний варіант слововживання? Словник часто використовуваних паронимических пара, тлумачення словосполучень — у розділі