Твір по літературі: Гротеск і фантастичний початок у ранніх добутках гоголя З елементами фантастики й гротеску у творчості Миколи Васильовича Гоголя ми зустрічаємося в одному з перших його добутків «Вечора на хуторі біля Д иканьки». Письменник підкорив фольклорно-етнографічні матеріали завданню втілення духовної сутності, морально-психологічного вигляду народу як позитивного героя книги. Чарівно-казкова фантастика відображається Гоголем не містично, а відповідно до народних подань Тематика «Вечорів…» — характери, духовні властивості, моральні правила, вдачі, звичаї, побут, повір’я українського селянства (» Сорочин-Ская ярмарок», «Вечір напередодні Івана Купали», «Травнева ніч»), козацтва («Страшна помста») і дрібного помісного дворянства («Іван Федорович Шпонька і його тіточка»). Герої «Вечорів…» перебувають під владою релігійно-фантастичних подань, язичеських і християнських вірувань. Відношення самого автора до надприродних явищ відверто іронічне. Чортам, відьмам, русалкам Гоголь надає цілком реальні людські властивості. Так, чорт із повісті «Ніч перед Різдвом» «попереду — доконаний німець», а «позаду — губернський стряпчий у мундирі».
І, доглядаючи, як справдешній ловелас, за Солохою, він нашіптував їй на вухо «те саме, що звичайно нашіптують всьому жіночому роду». Фантастика органічно уплетена письменником у реальне життя. Вона здобуває в «Вечорах…» принадність наївно-народної уяви й, безсумнівно, служить поетизації народного побуту.
Але попри все те релігійність самого Гоголя не зникає, а поступово росте. Більш повно, ніж в інших добутках, вона виразилася в повісті «Страшна помста». Тут в образі чаклуна персоніфікується диявольська сила. Але цій загадково страшній силі протипоставлена православна релігія, віра в усі владу, що перемагає, божественного закону.
Таким чином, уже в «Вечорах…» виявилися світоглядні протиріччя Гоголя «Вечора…» буяють картинами природи, величної й прекрасною-прекрасній-чарівної-прекрасної. Письменник нагороджує її самими мажорними порівняннями.
«Сніг… обсипався кришталевими зірками» («Ніч перед Різдвом») епітетами: «Земля вся в срібному світлі», «Божественна ніч!» («Травнева ніч, або Утоплениця»). Пейзажі підсилюють красу позитивних героїв, затверджують їхню єдність, гармонійний зв’язок із природою й у той же час підкреслюють неподобство негативних персонажів. І в кожному добутку «Вечорів…» відповідно до його ідейного задуму й жанрової своєрідності природа приймає індивідуальне фарбування Враження, викликані життям Гоголя в Петербурзі, позначилися в так званих «Петербурзьких повістях», створених в 1831-1841 роках. Всі повести зв’язані загальною проблематикою: влада чинів і грошей.
Усім їм властивий типовий головний герой — різночинець, «маленький» людини. Провідний пафос повістей — розбещуюча сила грошей, викриття кричущої несправедливості суспільної системи. Вони правдиво відтворять узагальнену картину Петербурга 30-х років XIX століття Гоголь особливо часто звертається в цих повістях до фантастики й улюбленому їм прийому крайнього контрасту. Він був переконаний, що «щирий ефект укладений у різкої протилежності». Але фантастика тією чи іншою мірою підпорядкована тут реалізму Так, в «Невському проспекті» Гоголь показав шумну, метушливу юрбу людей всіляких станів, розлад між піднесеною мрією (Пискарев) і вульгарною дійсністю, протиріччя між божевільною розкішшю меншостей і жахаючою бідністю більшості, торжество егоїстичності, продажності, «киплячої меркантильності» (Пирогов) столичного міста У повісті «Ніс» рисується дивовижна влада чиношанування.
Письменник показує всю безглуздість людських взаємин в умовах деспотическо-бюрократичної субординації, коли особистість, як така, геряет усяке значення. І тут Гоголь мистецьки використовує фантастику «Петербурзькі повісті» виявляють еволюцію від соціально-побутової сатири («Невський проспект») до соціально-політичного памфлетно-сти («Записки божевільного»), від романтизму й реалізму при переважній ролі другого («Невський проспект») до усе більше послідовного реалізму («Шинель»). У повісті «Шинель» заляканий, забитий Башмачкин проявляє своє невдоволення значними особами, грубо його що принижували й ображали, у стані безпам’ятства, у маренні. Але автор, будучи на боці героя, захищаючи його, здійснює протест у фантастичному продовженні повести. Гоголь намітив у завершенні повести реальне мотивування. Хтось, що смертельно налякав Акакия Акакиевича, їде по неосвітленій вулиці після випитого в приятеля на вечорі шампанського, і йому, у страху, злодій може здатися ким завгодно, навіть мерцем Микола Васильович Гоголь створив у своїй ранній творчості сплав сатири й лірики, вона збагатив реалізм досягненнями романтизму.
З усією міццю свого таланта він малював дійсність, зрощуючи при цьому мрію про прекрасну людину й майбутнє своєї країни. Тим самим він підняв критичний реалізм на новий, вищий щабель у порівнянні зі своїми попередниками