И. А. Гончарів «Обломів» Ідеал і ідилія Белокурова С. П., учитель гімназії № 405 Червоногвардійського р-на Санкт-Петербурга Друговейко С. В., викладач кафедри російської мови Спбгу Один із сучасних дослідників, знову міркуючи над сторінками роману «Обломів», приходить до наступного, на перший погляд досить парадоксальному висновку: «Структурна побудова роману симетрично. Між двома ідеалізованими центрами — ідилією в Обломовке й на Виборзькій стороні — тимчасове місце проживання Обломова на Гороховій вулиці: проміжний стан бесприютности. Три місця — це місця трьох щиросердечних і побутових станів: рай — загублений рай — повернутий рай» Хайнади Золтан. Загублений рай / Література
2002. N 16]. Помітимо, що спроби доглянути в гончаровской Обломовке опис земного раю, своєрідної «Феокритовой ідилії» на російський манер, уже неодноразово вживали у вітчизняному літературознавстві. Якщо сучасники письменника — і Добролюбов, і Аполлон Григор’єв — ще здатні були оцінити зображення обломовской ідилії як досить іронічне, то в критику рубежу Х1 Х-ХХ століть «іронічні інтонації якось витіснялися з визначення Обломовки як ідилічного місця
Від России, що капіталізується, шукали притулку в минулому, у Росії патріархальної, в Обломовке» Кантор В. Довга навичка до сну: Міркування про роман И. А.
Гончарова «Обломів» / Питання літератури. 1989. № 1. С.154]. Так, Ю. Айхенвальду Обломовка нагадувала «ясне й тихе озеро», «ідилію осілості» Айхенвальд Ю.
Силуети російських письменників. Вип.
1.- М.
, 1906. С. 143-144], Д. Мережковскому — «декорації для ідилії Феокритовских пастухів» Мережковский Д. С. Вічні супутники. — Спб.-М.
, 1911. С.238]. У другій половині ХХ століття, в епоху застою, Обломовка стала здаватися й зовсім «мрією про втрачений рай», однієї «із самих беззахисних, хоча по своєму й чарівних, ідилій, які коли-або марилися людині» Лощиц Ю. Гончарів. — М., 1986. С.201].
Однак при аналізі тексту глави «Сон Обломова» чітко проясняється позиція самого автора стосовно «ідеалу спокою й бездіяльності», яким мислиться існування жителів Обломовки головному героєві роману. Недарма в описі Обломовки образи сну й смерті не тільки нескінченно повторюються, але й прирівнюються друг до друга, тому що спокій і тиша служать характеристиками обох «близнюків», як назвав ці стани людської душі Ф. И. Тютчев («Є близнюки — для земнородних / Два божества — те Смерть і Сон, / Як брат із сестрою дивно подібних, / Вона угрюмей, кротче він…
» (Ф. Тютчев
Близнюки)):
- все обіцяє там покійне довгострокове життя до жовтизни волось і непомітну, Сну подібну смерть Тихо й сонно усе в селі &l;…&g; дарма станеш кликати голосно: Мертве мовчання буде відповіддю… а якщо хто &l;…&g; і Почив вічним сном … Сонне життя її, що без того, може бути, Згасла б … у будинку запанували Мертва тиша. Наступила година загального пообіднього Сну Це був якийсь всепоглинаючий, нічим непереможний Сон, щира подоба смерті. В Обломовке всі Почивають так міцно й Покійно.
Більше того, нерідко в одному контексті зіштовхуються символічні позначення життя й смерті:
- все обіцяє там Покійну довгострокову Життя Життя, як Покійна ріка Життя по цій програмі тягнеться безперервної однообразною тканиною, непомітно обриваючись у самої Могили три головні акти Життя &l;…&g;: батьківщини, весілля, Похорони Сон, Вічна тиша млявої Життя і т.п.
Поняття життя, смерть, сон, спокій і тиша, по суті справи, не мають самостійних характеристик — а виходить, нічим не відрізняються для обломовцев і самі ці стани. Не тільки річний, але й життєве коло відбувається для мешканців Обломовки «правильно й незворушно». «Сонна Обломовка — це загробне царство, це абсолютний спокій людини &l;…&g;. Обломовка — це смерть» Вайль П. , Генис А. Рідне мовлення. — М., 1991. С. 123-124] (Взагалі тема Снов грає в структурі роману надзвичайно важливу роль. Можна згадати й опис снів Ольги й Штольца (частина четверта, главі VIII), і безсоння Гафії Матвіївни (частина четверта, глава I). ). По суті, те ж саме «прирівнювання» можна спостерігати в описі життя Обломова на Виборзькій стороні:
- Мир і Тиша Спочивають над Виборзькою стороною Всі Тихо і в будинку Пшенициной.
Увійдеш &l;…&g; і будеш охоплений Живий ідилією Сам Обломів був повним і природним відбиттям і вираженням того Спокою, достатку й безтурботної Тиші И тут, як в Обломовке, йому вдавалося легко відбутися від Життя, уторгувати в неї й застрахувати собі незворушний Спокій якщо в совісті заворушаться докори за Прожиту так, а не інакше Життя, воно Спить неспокійно дивлячись, як Тихо й покійно потопає в пожежі зорі вечірнє сонце, нарешті, вирішить, що Життя його не тільки зложилася, але й створена, навіть призначена була так просто, немудро, щоб виразити можливість ідеально Покійної сторони людського Буття він Тихо і поступово укладався в Труна іншого Свого існування, зроблений власними руками, як старці пустельні, які, отворотясь від Життя, копають собі Могилу в Сні чи він бачив явище, що відбувається перед ним, Жив чи коли-небудь колись вічний Спокій, вічна Тиша &l;…&g; Тихо зупинили машину Життя і т.п.
При зіставленні двох фрагментів роману можна побачити й інші подібні деталі: опис господарських турбот, культу їжі, що панує в обох мирках; численні «відбиття» деяких мікросюжетів глави «Сон Обломова» в описі життя героя на Виборзькій стороні; подібність відносини до Обломову Гафії Матвіївни з материнським почуттям до маленького Илюше й т.п. Основа прізвища Гафії Матвіївни Пшенициной нагадує про побутовий, природний, земний початок. По зауваженню одного з дослідників, той факт, що знайомство читача з романом починається в «Гороховій вулиці», а закінчується одруженням героя на жінці на прізвище Пшеницина, також невипадкове: «буття Обломова вставлене в раму вегетативних асоціацій, що начебто натякають на те, що це людське життя по суті своєму растительна» Мильдон У. Про зміст Обломова / Століття ХХ і мир. 1995. №1]. З іншого боку, пшениця викликає асоціацію зі словом хліб — символом життя. Гафія Матвіївна, що стала матір’ю сина Іллі Ілліча Обломова, «виявляється прямо дієприкметникової до продовження роду Обломових (безсмертю самого героя)» Краснощекова Е. Іван Олександрович Гончарів: Мир творчості. Спб., 1997. С. 343]. Ім’я — простонародне, провідне своє походження від грецького ‘гарна, добра’. Епітет добра найчастіше повторюється й в описі цієї героїні. Крім того, звучання ім’я Гафія викликає асоціації з давньогрецьким gpe, що позначає особливий рід любові — самовідданої й відданої. По батькові Матвіївна настільки ж невипадково: по-перше, воно повторює по батькові матері самого автора роману; по-друге, етимологія ім’я Матвій (Матфей) — ‘дарунок Божий’ — «знову виділяє міфологічний підтекст роману: Гафія Матвіївна послана Обломову, анти-фаустові з його «боязкою, ледачою душею», як дарунок, як втілення його мрії про спокій» Николина Н. А. Філологічний аналіз тексту. М., 2003. С.205]. Ім’я героїні нагадує й про дитячу мрію Обломова «женитися на якій-небудь нечуваній красуні Милитрисе Кирбитьевне» з няниних казок про чарівну країну, «де немає турбот і сумів».Саме тут, на Виборзькій стороні, мариться Іллі Іллічу Обломову, що він «досяг тої обітованої землі, де течуть ріки меду й молока», — саме тут «ідеал його життя здійснився, хоча без поезії». Парадоксальний висновок, тому що ідеал (=мрія) неможливий без «поезії». По суті справи, це не ідеал здійснилася — це втілилася в життя ідилія. Слова Ідеал і Ідилія хоча й утворилися на базі загального для них грецького кореня, але одержали надалі принципово різне значення. І в тексті гончаровского роману вони виступають як своєрідні Антоніми. Відповідно до словникового тлумачення, ідеал (&g; гр. ie — ‘прототип, суть’) — це досконалість, вища кінцева мета прагнень, діяльності; тоді як ідилія (&g; гр.
eiyllion — ‘зовнішній образ, картинка’) — 1. Одна з жанрових форм античної поезії, що малює обстановку мирного життя на лоні природи, приділяючи особливу увагу опису щасливих любовних переживань; 2.
(звичайно ирон.) Мирне, безтурботно-щасливе, нічим не затьмарюване існування
«Що ж таке обломовщина»? Обломовщина — це небажання, неможливість і нездатність прагнення до ідеалу: підміна недосяжного ідеалу цілком здійсненною ідилією, що означає підміну внутрішнього — зовнішнім, суті — видимістю, високої поезії духу — прозою реального існування
Зрозуміти таємницю «Обломова» — значить багато в чому осягти таємницю людського існування. На думку одного з дослідників, «Обломів» «був суворим застереженням культурі, якого не усвідомили сучасники, отнеся проблеми роману до збіглого або вже, що йде часу. Повинне було пройти більше ста років, повинне було пережити революцію, громадянську війну, сталінський терор, десятиліття застою й нерухомості, щоб культурологічна актуальність великого роману стала очевидної» Кантор В. Довга навичка до сну: Міркування про роман И. А. Гончарова «Обломів» / Питання літератури. 1989.
№ 1. С.185]. Можливість подолання обломовщини, мабуть, бачилася И. А.
Гончарову в майбутньому: син Обломова, Андрій Ілліч, відданий на виховання Ользі Іллінською й Штольцу, повинен був з’єднати в собі доброту й «голубине незлобие» Іллі Ілліча й Гафії Матвіївни із практичністю й діяльним духом Штольца й Ольги Іллінською — наблизити реальність до ідеалу. 14 -: особливості офіційно-ділового й наукового стилю, стандарти, оформлення і язикові конструкції ділових листів, особистих, адміністративно-організаційних і інших документів Якісні й оргтехніки. Дитячі гірки пісочниці
. Послуги геніального режисера весіль