Твір по літературі: Ідейна й художня своєрідність ранніх добутків М. Горького Ранні добутки М. Горького відбивають незавершеність його концепції миру й художньої творчості. У них він виступає як романтик, причому його романтизм сполучає в собі як традиційні, так і нові художні прийоми. Гіркий створює свій власний мир. У ньому часто можна спостерігати деякі особливості сучасної йому Росії.
Проте горьковская художня реальність н живе по власних внутрішніх законах, що відрізняється від законів, що існували для реалістів XIX століття Природа в цьому світі тісно пов’язана із щиросердечним станом героїв, що відповідає канонам романтизму. Море в оповіданні «Челкаш», ліс у легенді про Данко, степ в оповіданні «Дід Архип і Ленька» змінюються по ходу розвитку сюжету. Якщо на початку добутку природа спокійна й звичайна, то під час основного конфлікту вона відбиває щиросердечну напругу героїв: починається гроза або бура. Природа або допомагає людям, створюючи природне тло вільного, вільного життя, як на початку оповідання «Баба Изергиль», або протистоїть ім.
Втім, у цьому протистоянні бере участь, скоріше, не стільки сама природа, скільки її «помилкова подоба», створене людьми Втіленням цього «помилкової подоби» є портове місто, що «дихає потужними звуками жагучого гімну Меркурієві», або «живий» ліс, що виник через страх людей. В обох випадках створена людьми реальність «поневолила й знеособила їх «, тому вона повинна зникнути в той момент, коли їм вдається перемогти свій страх. Навпроти, справжня природа завжди жива, вона втілює незмінні й вічні закони життя, тому більшість оповідань закінчується пейзажами, що символізують «вічність», непідвласну дрібним страстям красу й гармонію Із природою звичайно зв’язаний і головний герой, навколо якого будується оповідання: Челкаш почуває себе вільним тільки в море, що вмирає Ларра дивиться в небо. Такий зв’язок дозволяє виділити головного героя, що відповідає традиції романтизму.
Цей герой — ізгой у суспільстві, він завжди самотній. Не будучи «другим Я» автора, він проте втілює певні ідеї, близькі Гіркому У головного героя, як правило, є антагоніст, що дотримується протилежного погляду на життя. Між ними й виникає конфлікт, на основі якого розвертається сюжет. Таким чином, основний конфлікт не тільки міжособистісний, але й ідейний.
«Вільні» герої протистоять героям, що залежать або від грошей, або від «традицій», або від «незнання». Воля для всіх різко відрізняється від волі для себе. Першу втілює Данко, другу — Ларра. Тільки воля для всіх може принести щастя людям, навчити їх «бачити життя», як говорить баба Изергиль.
Її доля протипоставлена міщанському ідеалу «спокійного життя». «Міщанський ідеал» для Горького — це й мрія Гаврила «про будинок», і «турбота» діда Архипа про Леньке, і «мудрість» Ужу. Гіркий уважав, що людина не тільки скупчення гріхів і пороків, але й істота, здатне змінювати себе й мир. Через цього всяка етика повинна бути «активної», тобто повинна оцінювати людини з погляду його здатності «жити, а не примирятися». Протистояння двох етик становить основу сюжету.
Зав’язкою виявляється проблема, на яку дві різні системи поглядів дають різні відповіді. Це украдена хустка в оповіданні «Дід Архип і Ленька», проблема «ціни грошей» в «Челкаше» або волі в «Бабі Изергиль». Потім конфлікт розвивається й наступає розв’язка, причому герой може загинути, але його ідеї перемагають. Перемагають не в реальному житті, а в читацькій оцінці що відбувається. Сокіл не зміг довести «свою правду» Ужу, але саме він з’являється перед читачами як позитивний герой.
Таке протистояння двох мировоззрений проявляється й у зовнішньому вигляді персонажів, і в їхньому сприйнятті дійсності. «Гарні люди» завжди рівняються із птахами, вони «здатні літати», на відміну від «породжених плазувати». Зовнішністю й мовленням вони, так само як і романтичні герої XIX століття, різко відрізняються від оточуючих людей. Мир «гарні люди» бачать по-своєму, для них не існує в ньому нічого страшного й незрозумілого. Для Челкаша «огненно-голубой меч», побачений Гаврилом, є простим «ліхтарем електричним». Отже, світоглядні проблеми, що залучають увагу Горького, визначають художня своєрідність його ранніх добутків. На основі протистояння двох комплексів ідей будується сюжет, причому один з них несе чітко виражену позитивну оцінку. Розвиток сюжету формує таку ж оцінку з боку читачів. Герої, що несуть ці ідеї, навіть гинучи, залишаються переможцями.
Із самого початку добутку вони композиційно виділені й протипоставлені іншим персонажам у силу того, що прагнуть «жити, а не примирятися». Через те, що вони протистоять міщанському ідеалу, як «босяки». Це проявляється й у мовленні, і в прагненні до «вільної природи», і в конфлікті з існуючим суспільством. Така соціальна відособленість дозволяє говорити про їхню подібність із романтичними персонажами XIX століття. У той же час Горький наділяє своїх героїв відмітними рисами саме «людей дна», що можна сприймати як прагнення до реалістичного опису життя Росії початку XX століття