Ідейно-композиційна роль образа Ниловни в повісті М. Горького «Мати» Коментар до сочинениюцелий ряд екзаменаційних тим пропонує переосмислити програмні добутки М. Горького, А. Блоку, М. Шолохова й інших, зняти з них «хрестоматійний глянець», запропонувати їхнє сучасне прочитання. Наведена нижче робота — спроба прочитати повість «Мати» непредвзято й виразити ті враження, думки, які викликає цей добуток у сьогоднішнього читача. У центрі уваги російського письменника завжди була людина, пошуки їм свого місця в житті. Л. Н.
Толстой, Ф. М.
Достоєвський, И. С. Тургенєв, А. П. Чехов, М. Горький у своїх добутках виступали як найбільші гуманісти, вся їхня творчість — у захист людини. XX століття перемістило акценти
«Ідея людини» підмінюється «людиною ідеї». Внаслідок цього, письменники, які продовжували гуманістичні традиції російської класики XIX століття, виявилися поза руслом офіційної літератури
По різні сторони барикади встали А. Платонов і М. Шолохов, А.
Фадєєв і Б. Пильняк, А. Ахматова й е. Багрицкий. У досить складному становищі в цій ситуації виявився М. Горький
Горький пройшов важкий шлях і письменника, і людини. Після себе він залишив величезну літературну спадщину — статті, романи, повісті, п’єси, оповідання, листи. Рання творчість М. Горького — пошук героя, у якому б «інтелект і інстинкт злилися в гармонії стрункої», романтична ідеалізація людини
«Людина — це звучить гордо» або «Усе — у людині, усе — для людини», — от, по-моєму, основні мотиви ранньої творчості письменника. У нашім поданні Горький насамперед пов’язаний з повістю «Мати». Вона — про становлення революційної свідомості темних, забитих мас, представницею яких була Пелагія Ниловна Власова. Написано повість була потім, щоб показати проникнення революційних ідей у свідомість людей, «очищення й збагачення» людської душі в революції. В образі Ниловни втілений світлий час початку революції, коли люди хотіли вірити, що вже близько щасливе майбутнє, коли впадуть ланцюга рабства й восторжествує воля. Це був період надій і віри в соціалізм. Повість «Мати» коштує «дзеркалом у джерел нашої трагедії в XX столітті».
Книга показує, як народна свідомість, підпорядкована життя, під впливом таких людей, як Павло Власов, Андрій Знахідка пробуджується й повстає проти «хазяїв життя». Своєрідно, це повість-утопія, тому що в ньому показане, як люди піддалися зачаруванню ілюзій, як вони повірили в чудесну казку про земний рай (ми тепер знаємо, якою ціною досягнуть цей «рай»), їхні пригноблені душі почали просипатися назустріч майбутньому щастю. Своєю повістю Горький формував людську свідомість. Прочитавши її, побачивши пробудження душі головної героїні, що сумніваються починали вірити в необхідність революції, у її гуманну місію. Сам М. Горький визначив основну думку повести, як «хід дітей до правди», і на цей подвиг їх «благословляє» мати. Син Ниловни — Павло Власов — носій революційних ідей, що очолює «хід».
Його ідея — влада пролетаріату. Пелагія ж Ниловна — мати — представниця темної маси, але, у той же час, вона Богоматір, що віддає свого єдиного сина революції в ім’я того, щоб люди знайшли земний рай. Її син — носій нової віри, і, звернувшись у неї, вона, його мати, переживає відновлення душі. От що говорить сама Ниловна: «…раніше жила, — не із чим було порівнювати
У нашім побуті — усі живуть однаково. А тепер бачу, як інші живуть; згадую, як сама жила, і — гірко, важко». Здається, тисячі життів «говорять її вустами» і її історія «приймає значення символу». Ниловна — Богоматір, що проводжає своїх дітей на Голгофу. Вона знає, що проводжає їх у в’язницю, на смерть, але все-таки «віддає» їх в ім’я нової віри, що, як їй здається, убере в себе все кращої й гуманне від віри старої й з’єднає Христа з богом Павла. За цим відчувається прагнення Горького з’єднати революційні ідеї із загальнолюдськими: концепція християнського соціалізму. В образі матері, що віддає свого сина на заклання, втілюються всі матері, що готовлять своїх дітей до жертовного подвигу в ім’я «всіх людей».
Пригадується сон Ниловни: «Мати упустила дитину на підлогу, під ноги людей, вони оббігали його стороною, боязко оглядаючись на голе тільце, а вона встала на коліна й кричала їм: «Не кидайте дитя! Візьміть його…». Христос воскресе з мертвих…». Образ Ниловни — ідейний і композиційний центр добутку
Не випадково Горький назвав свою повість «Мати». Малюючи образ Ниловни, Горький ще не знав, який буде революція, не знав точно, до чого вона приведе, але вірив, що життя людей, таких, як Пелагія Ниловна, стане краще. Він був готовий до революції, але боявся крові й насильства
Прийшов 1917 рік… У всіх освічених людей він розвіяв надії на світле майбутнє. М.
Горький дає визначення революції: «Страшний науковий експеримент над живим тілом Росії». Революція не виправдала надій російської інтелігенції. Те, про що мріяв Горький у повісті «Мати» — поставити на чолі пролетаріат, — збулося
«Пролетаріат — у влади, нині він одержав можливість вільної творчості», — писав Горький в «Несвоєчасних думках». Але Горький, буревісник революції, побачив замість шуканого «раю» погублену культуру, сотні тисяч загублених життів… Розвіялася чудесна казка, відбулося те, що неминуче повинне було трапитися: «Людина оцінюється так само дешево, як і раніше». Ідея, заради якої Ниловна пожертвувала собою й своїм сином, обернулася на практиці страшною, кошмарною, жорстокою бойнею. В «Матері» ми бачимо пробудження душі героїні від влади «рабського, холопського».
В «Несвоєчасних думках» письменник з гіркотою говорить про те, що такими методами, які застосовуються в Радянській Росії, нічого не домогтися: «Ідеї не перемагають прийомами фізичного насильства». Це головна думка письменника-гуманіста, до якої ще тоді коштувало б прислухатися
От про це мене сьогодні змусив міркувати М. Горький. Миронова Н.
11 клас, школа 196 С.-Петербург 2012 р. : особливості офіційно-ділового й наукового стилю, стандарти, оформлення і язикові конструкції ділових листів, особистих, адміністративно-організаційних і інших документів Пропонуємо — з доставкою