Иешуа й Понтій Пілат
У романі «Майстер і Маргарита»
Перший повний варіант роману письменник завершив в 1934 році, останній — в 1938 році, хоча шліфування його письменник продовжувало до кінця своїх днів. Роман можна одночасно вважати й побутовим, і фантастичним, і філософським, і любовно^-ліричним, і сатиричним
Чотири глави з оповіданням Воланда про Христю й Понтія Пілаті є романом у романі й основою всього добутку. Понтій Пілат — прокуратор Іудеї
У Новий Завіт Біблії входять чотири євангелія, чотири різних варіанти зображення життя й страти Ісуса Христа. Булгаков створює ще одну, п’яту версію, що теж здається правдоподібної, тому що історичні деталі в ній представлені досить вдало. Иешуа Га-Ноцри в уяві Майстра здається звичайною людиною. Він обурюється, коли йому приписують мовлення, які він не вимовляв, відчуває досаду при невірному тлумаченні його проповідей. Іуда навіть спровокував його на міркування, які привели його до смертельного вироку. Иешуа як і звичайна людина боїться й біль, і смерті. Він просить Крисобоя: «Не бий мене». «А ти б відпустив мене, игемон,- зненацька попросив арештант,- я бачу, що мене хочуть убити». Але його щиросердечний мир відзначений геніальністю. Він має величезний вплив на людей. Полсе його мовлень збирач податей пішов за ним, як вірний пес. У Пілата він лише одними словами знімає головний біль. Прокуратор забороняє команді таємної служби розмовляти про Иешуа.
Дух і розум його абсолютно незалежні й вільні від стереотипів. Люди в перший момент бачать у ньому безумця. Він зовсім вільно розмовляє із владним римським прокуратором. Саме незалежність філософа стає привабливим прикладом для його слухачів. Завдяки їй він відкриває істини, невидимі для інших, і викладає їх у своїх проповідях, досить небезпечних для влади. Майстер, що написав роман, зрозумів для себе, що Добро первинно.
«…Усе по природі своєї добрі. Й треба тільки визволити енергію їхньої доброти».
Але це було не в дусі 30-х років. Виходило, що добро внутрішньо й зовні ворогів країни. А випади героя проти насильства, влади! Виходить, проти диктатури пролетаріату!
Булгаков зробив Майстра своїм двійником, з деякими збігами в долі й любові
У поле зору автора попадають здебільшого обивателі. А в ершалаимских главах — представники влади. І ці два шари дуже добре можна сполучити у свідомості читача. Під час сеансу чорної магії Воланд і Фагот-Коровьев доходять висновку, що городяни в Москві — такі ж люди, як і тисячі років тому: «Люди як люди. Люблять гроші, але адже це завжди було… Звичайні люди…»
І представники влади мало змінилися
У двох главах із чотирьох, написаних Майстром, основне увага приділена Понтію Пілатові — державному діячеві, політикові, воїнові в минулому. Пілат служить імператорові Тиверию вірою й правдою, тому що боїться імператора. Пілатові дорога власна кар’єра. Пілат хотів урятувати Иешуа, підказував останньому правильні відповіді на суді. Але Иешуа не приймає компроміс. Пілат організував (з Афранием) убивство Іуди, але це не виправило ранкового вироку для Иешуа.
Сильне враження роблять побутові замальовки
Смерть Берліоза викликала потік заяв із претензіями на житлоплощу покійного: «У них полягали благання, погрози, кляузи, доноси, обіцянки зробити ремонт на свій рахунок, вказівки на нестерпну тісноту й неможливість жити в одній квартирі з бандитами. У числі іншого було… дві обіцянки покінчити життя самогубством і одне визнання в таємної вагітності».
Картина побуту москвичів залишає гнітюче враження. І доповнюється поясненнями про зникнення людей, про арешти, про конфіскації. Це ми знаходимо в описі сну Никанора Босого, в історії квартири № 50, у бажанні Бездомного засадити Канта Всоловки.
Образ Маргарити намальований автором з любов’ю й співчуттям. Автор представляє нам Маргариту ве-ликодушной, тактовної, що володіє достоїнством, Булгаков наділив Маргариту рисами характеру своєї дружини Олени Сергіївни
Роман Булгакова зустрів великий читацький інтерес у Росії й за рубежем