Іменини тетяни ларіній
В. Г.Бєлінський назвав "Євгенія Онєгіна" "енциклопедією російського життя", тому що в цьому романі відбилася як у дзеркалі все життя російського дворянства тої епохи. У центрі уваги поета перебувають життя, побут, характеру, учинки хлопця. Євгеній Онєгін є першим літературним героєм, що відкриває галерею так званих зайвих людей. Він утворений, розумний, шляхетний, чесний, але світське життя Пе тербурга вбила в ньому всі почуття, прагнення, бажання. Він "до часу дозрів", став молодим старим. Йому нецікаво жити. У цьому образі Пушкіна показав хворобу сторіччя — "нудьгу". Онєгін дійсно важко хворою соціальною хворобою у свій час. Навіть искреннее почуття, любов, не здатна воскресити його душу
Образ Тетяни Ларіній — противага образа Онєгіна. Уперше в російській літературі жіночий характер протипоставлений чоловічому, більш того, жіночий характер виявляється сильніше й піднесеніше чоловічого. Пушкіна з великою теплотою малює образ Тетяни, втілюючи в ній кращі риси російської жінки. Пушкіна у своєму романі хотів показати звичайну російську дівчину й підкреслював відсутність у Тетяні надзвичайних, з ряду ладь вихідних рис. Але героїня в той же час дивно поетична й привлекатель..;.. Не випадково Пушкіна дає своїй героїні простонародне ім’я Тетяна. Цим він підкреслює простоту дівчини, її близькість народу
На іменини в будинок з’їжджаються гості, Тетяну саджають навпроти Онєгіна, вона мовчить, готова зомліти. Онєгіна бісить схвильований стан Тетяни й велика кількість гостей. Він вирішує помститися Ленскому, що обіцяв, що їх буде мало…
Отже, кошмари сну починають збуватися відразу ж. Онєгін з ніжністю дивиться на Тетяну, "він серце Тани пожвавив", а потім відверто доглядає за Ольгою. Ленский не вірить власним очам. Коли ж Ольга відмовляє йому в танці, тому що вже запрошена Онєгіним, Ленский у гніві їде. Зав’язка трагедії почалася
Відомо, що Тетяна виховується в садибному маєтку в сім’ї Ларіних, вірної "звичкам милої старовини", характер її формується під впливом няньки, прототипом який поетові послужила чудесна Орися Родіонівна. Тетяна росла самотньою, неласкавою дівчинкою. Вона не любила грати з подругами, була занурена у свої почуття й переживання. Вона рано намагалася зрозуміти навколишній світ, але в старші не знаходила відповіді на свої питання. І тоді вона зверталася до книг, яким вірила безроздільно.
Навколишнє життя мало задовольняло її вимогливу душу. У книгах вона бачила цікавих людей, яких мріяла зустріти у своєму житті. Спілкуючись із двірськими дівчинами й слухаючи оповідання няньки, Тетяна знайомиться з народною поезією, переймається любов’ю до неї. Близькість до народу, до природи розвиває в Тетяні її моральні якості: душев ную простоту, щирість, невигадливість. Тетяна розумна, своєрідна, самобутня. Від природи вона обдарована "уявою заколотним, розумом і волею живий, і норовливою главою, і серцем, полум’яним і ніжним". Розумом, своєрідністю натури вона виділяється серед поміщицького середовища й світського суспільства. Вона розуміє вульгарність, ледарство, порожнечу життя сільського суспільства. Вона видніється про людину, що вніс би в її життя високий зміст, був би схожий на героїв її улюблених романів. Таким їй здався Онєгін — світський хлопець, що приїхав з Петербурга, розумний і шляхетний. Тетяна з усією щирістю й простотою закохується в Онєгіна: "…Все полно їм; усе діві милої без угаву чарівною силою повторює про нього".
Головні риси характеру Тетяни — сильно розвинене почуття боргу, що бере гору над іншими почуттями, і щиросердечна шляхетність. Це й робить її щиросердечний вид таким привабливим. Тетяна Ларіна відкриває собою галерею прекрасних образів російської жінки, морально бездоганного, шукаючого глибокого змісту в житті. Сам поет уважав образ Тетяни "ідеальним" позитивним образом російської жінки
У розбирається епізоді, що, порушена поруч із іншими проблемами тема дружби й любові. Почалося все з того, що в першому розділі автор говорить про Онєгіна: "друзі й дружба набридли". Але чому, хто в цьому винуватий? Імовірно, почасти сам Онєгін, що вибрав своїм ідеалом індивідуалізм або навіть егоїзм творів Байрона. Крім того, трохи пізніше ми довідаємося про те, що в кабінеті Онєгіна перебувало погруддя Наполеона, і Пушкіна говорить: "Ми почитаємо всіх нулями, а одиницями — себе. Ми все дивимося в Наполеони…" Хіба це певною мірою не про Онєгіна?
Однієї через те, що Онєгіну докучлива дружба — його нудьга. Але чому вона опанувала ним, а автором, що з’являється в романі його іншому, — немає? Вони обоє розумні, чесні, обоє розуміють недоліки суспільства, але в Онєгіні немає бажання діяти, бажання змінити що-небудь, бажання піти всупереч цьому суспільстві. Бездіяльність, байдикування йому змучило (як, втім, і бали, і світське суспільство), але й робити він нічого не хоче
И с Ленским Онєгін подружився спочатку просто тому, що більше в селі, куди він потрапив після смерті дядька, спілкуватися було не з ким. Пушкіна називає їх (Ленского й Онєгіна) "від робити нема чого друзями". Це так і є — їм про неї дійсно було нема чого робити: Онєгіну — через його нудьгу й нудьгу, а Ленскому — через його недосвідченість і наївність. Він не знав теперішнього життя, не міг пристосуватися до неї. І автор, і Онєгін — старше Ленского, і не дивно їх іронічне й жартівливе відношення до його романтичної натури. Онєгін, природно, був набагато досвідченіше, науковий життям — він був своєму приятелеві наставником, заступником
Любов Ленского до Ольги — також плід його романтичної уяви. Ні, він не любить Ольгу, він любить образ, створений їм самим. Романтичний образ. А Ольга… Звичайна провінційна панянка, портрет якої авторові "набрид… безмірно". Недарма Онєгін, що був набагато мудріше й досвідченіше Ленского, сказав: "Я вибрав би іншу, коли б був, як ти, поет…"
Але чому ж Онєгін так упевнений, що не зможе полюбити сам? Він зустрічає Тетяну, ту саму "іншу", і вона зізнається йому в любові (треба, однак, помітити, що Тетяна закохана — не в повністю реального Онєгіна, а почасти знову ж в образ, створений на основі сентименталистских книг). А що ж Онєгін? Він упевнений, що "не створено для блаженства", але це насправді не так. Він просто боїться полюбити, боїться розбудити почуття, убиті за час його перебування у світлі. Так, саме там, у світському суспільстві, він розучився по-справжньому дружити й любити. Там такі поняття, як дружба й любов, відсутні — вони заміняються неправдою, наклепом, суспільної думкою
Отже, іменини Тетяни — це своєрідний нервовий вузол Твір, де сон — містичне застереження, звертання нудьгуючого Онєгіна — зав’язка дуелі, а сумніву Тетяни — предтеча любові